ПРОБЛЕМИ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕЛІТНОГО СЕКТОРА ВІТЧИЗНЯНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ СТРУКТУРИ
1. Необхідність переходу до якісно новоїсистеми елітного сектора економіки, підвищення його конкурентоспроможності як стратегіїтрансформації
Особливістю економічного розвитку України у пореформений період є, з одного боку, деградація промисловості, сільського господарства, транспорту, з другого — швидкий розвиток новітнього елітного сектора, перетворення його на стрижень сучасної тіньової економіки як базової структури народного господарства. Все це призвело до створення в Україні економіки особливого роду, яка поглиблює міжсекторний розрив до розлому між новітньою базовою структурою економіки—тінізованим елітним сектором і периферією економічного простору, посилює протистояння між економічною владою і рядовими суб’єктами господарювання. Головними засобами забезпечення відтворення соціально-економічної форми сучасного елітного сектора є подальша гібридизація влади, розвиток корупції, віртуалізація економічного життя — відрив фондового, валютного та кредитного ринків від реального сектора, наявність великої кількості сурогатних фінансових інструментів і платіжних засобів, доларизація грошового обігу, насичення господарської діяльності бартерними розрахунками, неплатежами, давальницькими, толінговими, кримінальними схемами.
Модель відносин між державою, суспільством та елітним сектором, що склалася на сьогоднішній день, не є винятковою особливістю лише сучасних перехідних процесів та спадковістю радянської епохи, вона притаманна всім сучасним розвинутим країнам, визначає свій спосіб тіньового панування цього сектора. Водночас соціально-економічна якість елітного сектора, рівень тінізації економічної діяльності, який він продукує, є різними, що значною мірою визначає соціально-економічну якість всієї структури економіки, її головну спрямованість функціонування.
Так, для радянського соціалізму характерним є висунення як елітної складової економіки військово-промислового комплексу, постійне використання військових по суті методів та інституцій для мобілізації матеріальних і людських ресурсів. Така економіка під впливом елітної складової отримала назву «мобілізаційної»
. Конкретна форма функціонування і відтворення такої системи виявляється у постійному зароджувані та відновленні ситуації дефіциту, який, у свою чергу, активно продукував вихід господарської діяльності за межі правового поля. У 70 — 80-х роках економісти інтенсивно застосовували поняття «дефіцитна економіка» до аналізу економічної структури соціалізму, яке вказувало на те, що дефіцитність є системоутворюючою ознакою, яка визначає дію економічних агентів і формує характер інституцій
.
Хоча наявність розвинутого військово-промислового потенціалу є однією із складових «комплексної національної сили» і рівня національної безпеки, слід розцінювати структуру радянської економіки на чолі з визначеним вище елітним сектором як причину вкрай деформованого розвитку, який обумовив суттєві прояви тіньової економіки.
Деформація структури економіки соціалізму і її дефіцитність є продуктом тих самих механізмів розвитку елітного сектора, які дозволяли цій економіці певний час виживати й розвиватися — міністерській системі управління та системі пріоритетів.
Виробничі міністерства, які становили основу управління економікою, є адміністративними структурами, що частіше мали союзний статус і функцією яких було управління галуззю. У політико-економічному аспекті міністерства виступали як протофеодальні, традиційні управлінські структури, які мали високий рівень самозабезпечення та економічної автаркії, а отже — тіньової діяльності. В умовах розвитку дефіцитної економіки міністерства здійснювали дедалі більший тиск на вищі органи державної влади та управління, перетворивши процес розробки плану на суттєву частину сірої (неформальної) економіки — свого роду торг.
» следующая страница »
1 ... 210 211 212 213 214 215216 217 218 219 220 ... 350