Детінізація економіки у контексті трансформаційних процесів

. Важлива проблема процесу адаптації—відсутність цілісного законодавчого поля в Україні. Як наслідок існуюча законодавча база є суперечливою, нестабільною і малозрозумілою. Так, із 30 тис. нормативно-правових актів, що діють в Україні, закони ста­новлять лише 4,6%. Наприклад, іноземну підприємницьку діяльність в Україні регулюють понад 130 законодавчих актів

.

Ускладнює формування дієвої правової системи України також відсутність ефективного механізму імплементації нормативно-правових актів. За словами експерта Українсько-європейського консультативного центру з питань законодавства В. П’ятницького, «головна проблема Ук­раїни не в підготовці, а у виконанні нового законодавства. У нас існує велика кількість добрих законів, які не працюють на практиці»

.

Україна, на жаль, перебуває ще далеко від європейських стандартів правової регламентації. Процес адаптації українського законодавства упо­вільнюється об’єктивною різницею історичного та соціокультурного роз­витку правових систем, діючою кадровою політикою, корупцією в орга­нах державної влади, бюрократичною системою, поширенням серед влад­ної еліти тіньовизаційних мотивів щодо стримування процесу адаптації.

Гальмування адаптації вітчизняного законодавства до євростандартів є додатковим тінізаційним фактором розвитку явищ прикордонної еко­номіки. Яскравою демонстрацією таких тінізаційних можливостей відста­вання законодавства є відтворення неадекватних вимогам європейських систем експортного контролю правових умов, зокрема щодо контролю над експортом зброї.

Експорт зброї є однією з найприбутковіших сфер тіньової економі­ки, у зв’язку з чим навколо нього утворюється ціла низка «делікатних», «конфіденційних» зовнішніх політико-дипломатичних, економічних, військових аспектів. До об’єктів постачання зброї (як правило, через треті і так далі країни) мають стосунок суб’єкти тероризму та криміналітету. У зв’язку з цим існують міжнародні вимоги щодо забезпечення максималь­ної прозорості цього експорту для моніторингових міжнародних органі­зацій та громадського контролю. Україна належить до значних експор­терів зброї, контроль за якою є недостатньо прозорим та передбачуваним за своїми наслідками.

Починаючи з 1992 року, коли, за оцінками експертів, експорт набув значних обсягів, контроль не мав адекватних форм, експортерів було ба­гато, підрахунки обсягів продажу зброї знаходяться у широких межах — від 25 млн. дол. до 400 млн. дол. і більше

. Однак уже наступного року система державного контролю була значно посилена, Україна почала при­єднуватися до міжнародних режимів експортного контролю, була поси­лена діяльність правоохоронних органів щодо протидії потенційній кон­трабанді, а обсяг експорту зброї у період 1993 — 1996 рр. знизився до офі­ційного рівня 50 — 200 млн дол. У період 1997-2000 рр. експорт зброї досяг рівня 450 — 600 млн дол., власне виробництво вже становило близько половини експорту. У підсумку за 10 років доход від експорту зброї досяг близько 3 млрд. дол. (критики стверджують, що до 32 млрд дол.)

.

Разом з відсутністю умов для здійснення міжнародного та громадсь­кого контролю за експортом зброї із завидною регулярністю з’являються звинувачення проти України у порушеннях або непередбачуваності її ек­спорту.

Питання експорту-імпорту зброї протягом десятьох років регламен­тувалися тільки актами Президента та уряду. Таким чином, парламентсь­кого контролю за продажем зброї в Україні практично не було. На думку українських експертів, ця обставина провокувала нестійкість всієї систе­ми експортного контролю. Громадський контроль у цій чутливій сфері також фактично відсутній. Навіть узагальнена інформація, яку уряд Ук­раїни надає міжнародним організаціям у межах міжнародних режимів контролю, є малодоступною для вітчизняних фахівців, громадського кон­тролю та ЗМІ. За даних умов неможливо виключити порушень та зло­вживань чи підозру у них із найсерйознішими негативними наслідками для країни, як це мало місце у випадку з «Кольчугами». Тут слід нагадати, що тимчасова слідча комісія Верховної Ради оприлюднила висновки про те, що протягом 1989 — 1994 рр. Україна продала зброї аж на 32,4 млрд дол.

 

« Содержание


 ...  212  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я