Наприкінці XIX ст. при рекламних агентствах, що тільки зароджувалися, існувала невелика група людей, яких називали «прожектерами». Керівник реклами й текстовик писали текст, розробляли ескіз і передавали його прожектерові, який підбирав шрифт і прикрашав порожні місця, щоб заповнити їх. Він трохи більше за інших в агентстві розумівся на особливостях виробництва реклами, але не був дизайнером. Потім прожектерові почали доручати розробку ескізів реклами. І прожектер перетворився в компонувальника. Зі зростанням значущості його роботи у нього з’являлися помічники і, зрештою, він став керівником худож- ньо-оформлювальних робіт. На виставці реклами в 1921р. в каталогах були зазначені імена художників картин, що використовувались у рекламі, але імена художників-оформлювачів не згадувалися. Тільки в 1934 р. на рекламних виставках почали фігурувати імена художників-оформлювачів. Зараз у каталогах поряд із художниками й фотографами незмінно стоять і імена худож- ників-оформлювачів реклами. Настав час дизайну.
Сьогодні в агентствах кожний творчий працівник постійно фантазує й вигадує. Дизайнер фантазує у першу чергу: він має подумки уявляти рекламу ще до того, як вона буде втілена на папері у вигляді ескізу. Процес фантазування один із найважливіших творчих процесів у рекламі.
Так, дійсно, дизайнер вивчає моделі, аранжування й дизайн інших рекламних фірм, запозичає в них цікаві елементи для своєї реклами. Але ж кожний художник створює собі колекцію реклам інших художників, що відповідають його задуму й сприйняттю. Те, що він аналізує роботи інших, виділяє цікаві зразки й збирає їх, безсумнівно впливає на його творчість. Художні рішення, що дали гарні результати один раз, знову й знову з’являються у роботах інших художників, і ніхто не вважає це плагіатом.
Доктор І. Тейлор, психолог і соціолог, виділяє п’ять рівнів людської творчості:
1. Експресивний рівень, коли майстерність не має першорядної важливості, як, наприклад, у малюнках дітей. Художник дає волю своїй уяві й нічим її не обмежує.
2. Продуктивний рівень, коли художник досягає майстерності, але тільки в межах «піднесеного реалізму».
3. Пошуковий рівень, коли художник, як винахідник, використовує старі ідеї для нових рішень. Нових ідей поки немає, розум проявляється тільки у використанні засобів.
4. Новаторський рівень, коли художник виявляє себе в галузі ідей. Він стає послідовником якоїсь школи.
5. Новий рівень, коли художник працює за новими принципами. Такий художник має високу майстерність і може стати родоначальником нової школи.
Коли дизайнер працює над ескізами чи імпровізаціями, він зайнятий експресивною творчістю. Коли ж він починає відпрацьовувати свої ескізи, щоб зробити їх зрозумілими для інших, то він переходить до продуктивної творчості. На цій стадії творча робота більшості художників завмирає. Тільки деяким, найбільш обдарованим, удається вивести свою творчість на новаторський та новий рівень.
Художник, що працює над дизайном, у своїй роботі, незалежно від її рівня, теоретично проходить чотири стадії. По-перше, він вивчає клієнта, його продукт, засоби інформації, аудиторію та інші проблеми, пов’язані з підготовкою себе до найкращого виконання поставлених завдань. Це стадія інформаційна.
По-друге, він на якийсь час відволікається від поставленого завдання, внутрішньо працюючи над сприйнятим матеріалом. Цю стадію можна назвати інкубаційною.
По-третє, художник знаходить рішення, можливо, зовсім випадково. Цю стадію можна назвати стадією осяяння.
І, нарешті, по-четверте, художник приступає до дії, не втрачаючи жодної корисної ідеї при переході від роботи свідомості до роботи рук. Цю стадію можна назвати стадією виконання, або продуктивною стадією.
» следующая страница »
1 ... 176 177 178 179 180 181182 183 184 185 186 ... 225