Реклама

Усі аргументи на користь продукту названі, та все-таки це не аргументація, а твердження. У цьому легко переконатися, якщо поглянути на наступну рекламу:

Зображення: дівчина в бікіні.

Текст: «Ось що цим літом надягнуть ваші суперниці! Але ж чим менший костюм, тим менше в ньому має поміститися. Тепер саме час подбати про це. Тут ми й приходимо вам на допомогу, запропонувавши нову дієтичну суміш. На смак це — як молочний коктейль. Майже. Якби суміш була смачнішою, виникла б небезпека переїдання. А ви харчуєтеся для струн­кості. Їжте, щоб схуднути!»

Чим важливіший, цікавіший та корисніший текст, тим із більшою увагою його читають. Але цікавість і змістовність — це не єдині його характеристики, є ще й такі, як емоційність, естети­ка, спрямованість на певну галузь знань тощо. Різні завдання ви­конують тексти в літературі, журналістиці, юриспруденції, підприємництві. Завдання тексту в рекламі одне: продавати, тоб­то привернути увагу до товару (послуги) і переконати в тому, що цей товар людині необхідний.

Рекламний текст повинний (за А. Реп’євим):

1. Привертати увагу незацікавленого читача. Це завдання ви­рішує заголовок. Заголовок — це начебто реклама тексту. Гарний заголовок допомагає прийняти рішення — читати чи не читати даний текст. Через поганий заголовок може виявитися непрочи- таною навіть важлива або цікава інформація. Сліпими називають заголовки, які не дають уяви про зміст документа. Наприклад, такі: «Ліки проти проблем», «Багатство нюансів і чіткість у дета­лях», «Досягнута досконалість», «Імідж має значення», «Вибір за вами», «Ми вирішимо всі Ваші проблеми», «Для ділових людей», «Сімейний план», «Життя набирає обороти», «На крок попереду», «Надійна ланка Вашого успіху», «Загальні інтереси» тощо.

2.  Викликати у читача бажання почати читати текст (цьому служать підзаголовок, проміжні заголовки, різного роду виділен­ня). Дуже важливо, щоб читач міг оцінити, чи легко читається текст. З казенної мови до реклами (особливо до рекламних листі­вок, комерційних пропозицій та оголошень) прийшла манера по­чинати текст із фраз на кшталт: «Шановні клієнти (мешканці, пацієнти тощо)» або «Дорогі товариші (клієнти тощо)». Якщо увійти до операційного залу будь-якого банку, можна побачити, що його стіни прикрашають аркуші, присвячені різним банківсь­ким послугам. Елементарний здоровий глузд підказує, що в заго­ловках на цих аркушах мають стояти назви послуг. Але, за рідкісним винятком, заголовки промовлятимуть «Шановні клієнти!».

3. Бути настільки цікавим, щоб читач дочитав його до кінця. У гарного рекламного тексту має бути тільки два герої: предмет реклами (товар, послуга, кандидат на виборах) і, найголовніше, читач (ні рекламодавець, ні, тим більше, рекламіст, героями рекла­ми не є). У гарній рекламі читач має читати про себе — про ви­рішення своїх проблем і задоволення своїх потреб. Якщо читачеві це необхідно, реклама має йому роз’ясняти, має його навчати, має йому допомагати, має бути для нього добрим маркетинговим ліка­рем, який полегшує йому проблеми вибору покупки. Повер­ховість, некомпетентність, прагнення до зайвих перебільшень недопустимі й у журналістиці. Але в рекламі ці якості вбивчі.

Реклама працює в дуже жорстких умовах її неприйняття і ма­лого часу контакту з нею читача. Навіть якщо людину зацікавив сигнал першого рівня (ілюстрація й заголовок), то вона не відразу поринає в текст, а намагається за якусь мить неусвідомлено, інтуї­тивно прийняти рішення — читати чи ні. Її погляд швидко сканує рекламу «по діагоналі» в пошуках зачіпок — назвемо їх сигналами другого рівня. Це проміжні заголовки, допоміжні ілюстрації, підмалюнкові підписи, відомі імена, виділення, логотипи тощо. Якщо швидке сканування підказало, що текст цікавий і легко читається, то людина продовжує читання.

Таким чином, засвоєння реклами — процес настільки тендіт­ний, що в рекламі буквально все повинно його полегшувати. Це варто мати на увазі на стадії шліфування мови рекламного тексту. Мова реклами — це мова, якою говорить не абстрактний спожи­вач, а людина, і не з юрбою, а з іншою людиною. Парадокс поля­гає в тому, що рекламу читають тисячі людей, які можуть різни­тися за освітою, темпераментом і типом нервової системи. Тому реклама має бути звернена немовбито до усередненого представ­ника цільової аудиторії. У будь-якому випадку тон реклами має бути довірчим, її стиль має бути близьким до розмовного, але без кострубатостей усного мовлення, без вульгарностей та дешевої імітації мови ведучих деяких молодіжних радіопрограм або навіть панків, як це робить іноді молодіжна реклама.

 

« Содержание


 ...  185  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я