Основи стандартизації та сертифікації товарів і послуг

Керівний документ — нормативний документ, який встанов­лює норми, правила, вимоги організаційно-методичного та за- гальнотехнічного характеру.

Технічні умови — документ, що встановлює вимоги, яким ма­ють відповідати продукція, процеси чи послуги.

Технічний регламент — нормативно-правовий акт, прийнятий органом державної влади, що встановлює технічні вимоги до про­дукції, процесів та послуг безпосередньо або через посилання на стандарти чи відтворює їх зміст.

Кодекс усталеної практики (зведення правил) — документ, що містить практичні правила чи процедури проектування, виготов­лення, монтажу, технічного обслуговування, експлуатації облад­нання, конструкцій та виробів.

Технічна документація на продукцію — сукупність документів, що є необхідними і достатніми для безпосереднього використан­ня на кожній стадії життєвого циклу продукції. Розрізняють кон­структорську, технічну та проектну документацію.

Нормативно-технічна документація — сукупність конкрет­них технічних вимог (правил), законодавчих положень про за­хист життя і здоров’я людини, охорону навколишнього середо­вища, забезпечення прав споживача, а також установлення по­рядку нагляду за виконанням цих вимог.

Крім вищенаведених, стандартизація використовує такі терміни:

♦                безпека — відсутність недопустимого ризику, пов’язаного з можливістю завдавання будь-якої шкоди;

♦                сумісність — придатність продукції, процесів, послуг до спільного використання, що не спричиняє небажаних взає­модій за певних умов для виконання встановлених вимог.

♦                взаємозамінність — придатність одного виробу, процесу, послуги для використання замість іншого виробу, процесу, послуги з метою виконання тих самих вимог;

♦               уніфікація — вибір оптимального числа розмірів та зразків виробів для задоволення основних потреб;

♦                охорона навколишнього природного середовища — комплекс міжнародних, державних, регіональних заходів (адмініст­ративних, господарських, політичних та громадських) щодо підтримання параметрів функціонування природних сис­тем (фізичних, хімічних, біологічних) у межах, що забезпе­чують здоров’я та добробут людини.

5.                                        Принципи, методи і форми стандартизації

Згідно з теорією і практичною дільністю стандартизації для виконання поставлених перед нею завдань слід виділити декіль­ка істотних методичних принципів, на яких вона ґрунтується:

а)   принцип плановості—забезпечується шляхом складання пер­спективних і поточних планів з розробки, розвитку і проведення робіт зі стандартизації;

б)   принцип перспективності — забезпечується розробкою та випуском випереджальних стандартів, в яких запроваджуються підвищені норми та вимоги до об’єктів стандартизації щодо до­сягнутого рівня;

в)   принцип оптимальності — передбачає вироблення й ухва­лення таких норм, правил і вимог, які забезпечують народному господарству оптимальні витрати ресурсів: сировинних, матері­альних, енергетичних, економічних, соціальних;

г)   принцип динамічності — передбачає періодичну перевірку стандартів та іншої нормативної документації, внесення до них змін, а також своєчасний перегляд і відміну стандартів;

ґ) принцип системності — забезпечується розробкою норма­тивних документів на об’єкти стандартизації, що належать до пев­ної галузі та встановлюють взаємопогоджені вимоги до всіх об’єктів на підставі загальної мети;

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 3 4 5 6 7 89 10 11 12 13  ... 82