Основи стандартизації та сертифікації товарів і послуг

IIетап — початковий період стандартизації, що супроводжу­вався розвитком національних систем стандартизації (кінець ХІХ

—                 перша половина ХХ ст.);

IIIетап—сучасна стандартизація, пов’язана з впровадженням нових технологій та нових видів техніки (друга половина ХХ ст.

-    до 1990 р.);

IV     етап — стандартизація високого рівня, що позначається за­гальним світовим характером стандартизації та розвитком інфор­маційних технологій (починаючи з 90-х років ХХ ст.).

В Україні 1992 р. після здобуття незалежності було створено Державний комітет стандартизації, метрології та сертифікації (Держстандарт України), який є національним органом держав­ного управління, що забезпечує реалізацію державної політики в галузі стандартизації, єдності вимірювань, акредитації органів та випробувальних лабораторій, сертифікації та державного нагля­ду, створює сприятливі умови для економічного розвитку краї­ни, підвищення конкурентоспроможності українських виробів, представляє інтереси держави в міжнародних організаціях. По­чинаючи з 1993 р. Україна є членом Міжнародної організації з питань стандартизації (180).

4.              Основні поняття та визначення в галузі стандартизації

Для успішної діяльності в галузі стандартизації потрібна точ­на, науково-обґрунтована термінологія. Необхідність у стандар­тизації науково-технічної термінології зумовлена тим, що термі­ни, поняття та визначення становлять невід’ємну частину норма­тивної, технічної, проектно-конструкторської та технологічної документації. В Україні упорядкування і стандартизацію термі­нології здійснюють УкрНДІ стандартизації, сертифікації та інфор­матики Держстандарту України, НАН України, галузеві НДІ, вузи та науково-технічні товариства.

У 1952 році 180 створила Комітет із питань вивчення науко­вих принципів стандартизації (8ТАС0), який займається роз­робленням термінів. Починаючи з 1962 року, визначення термі­на “стандартизація” зазнавало різноманітних змін, уточнень і сьо­годні воно звучить так: стандартизація — це діяльність, метою і завданням якої є досягнення оптимального ступеня упорядку­вання в певній галузі шляхом встановлення положень для загаль­ного і багаторазового використання реально існуючих чи можли­вих завдань.

Розрізняють відповідно національну (що здійснюється в ме­жах однієї країни), міжнародну (що здійснює на міжнародному рівні і участь у якій відкрита для відповідних органів усіх країн), регіональну (для країн одного географічного і економічного регіо­ну) стандартизацію.

Орган стандартизації — орган, що займається стандартиза­цією, визнаний на національному, регіональному, міжнародно­му рівнях, основними функціями якого є розроблення, схвален­ня чи затвердження стандартів.

Об’єкт стандартизації — предмет (продукція, процес, товар, послуга), який підлягає стандартизації.

Нормативний документ — документ, що встановлює правила, загальні принципи чи характеристики щодо різних видів діяль­ності або їх результатів. До нормативних документів належать стандарти, технічні умови, зведення правил, регламенти, керівні документи, державні класифікатори тощо.

Стандарт - нормативний документ, розроблений на засадах відсутності протиріч з істотних питань із боку більшості зацікавле­них сторін і затверджений відповіним органом, у якому встанов­лені для загального та багаторазового використання правила, ви­моги, загальні принципи чи характеристики щодо різних видів діяльності або їх результатів для досягнення оптимального ступе­ня упорядкування в певній галузі. Стандарти можуть бути розроб­лені як на матеріальні предмети (продукцію, еталони, зразки), так і на норми, правила, вимоги до об’єктів організаційно-методично­го та загальнотехнічного характеру. Розрізняють відповідно міжна­родні, національні, регіональні й інші стандарти.

 

« Содержание

» следующая страница »
1 2 3 4 5 6 78 9 10 11 12  ... 82