Менеджмент організацій

Рис. 22.1. Характеристика діагностики як процесу

При управлінні господарська структура підприємства характеризується дво­ма фундаментальними економічними вимірами. З одного боку, має вимір функціональний стан основних факторів виробництва (капітал, робоча сила, організація), що охоплюється поняттям “фінансово-економічний стан”. З іншого боку, підлягають виміру види промислової діяльності, яких, по А. Файолю, нараховується шість: технічна діяльність, що включає виготовлення і вироб­ництво; комерційна діяльність; фінансова діяльність; робота з забезпечення безпеки; облікова діяльність; управлінська діяльність, що охоплює прогнозу­вання, планування, організацію, управління, координацію і контроль.

Проблема діагностики досліджувалася в деяких областях досить активно і з різних точок зору. Із сукупності вивчених наукових праць можна виділити кілька груп досліджень, що розрізняються за проблематикою і методологією діагностики. У діагностиці підприємства, як соціально-економічної системи можна виділити:

вивчення соціально-економічних систем як об’єктів діагностики;

побудова і вивчення відповідних моделей соціально-економічних систем;

дослідження діагностичних систем і їхніх зв’язків з об’єктом діагности­ки.

Ці напрямки відрізняються як по безпосередньому предмету дослідження, так і по використовуваних методах.

Перший напрямок діагностики зв’язаний з розробкою методів вирішення наступних задач:

вивчення умов функціонування і станів виробничих соціально-еконо­мічних систем;

вивчення елементів систем і зв’язків між ними;

вивчення можливих станів системи;

аналіз можливостей проведення дослідження ознак, що характеризують стан системи;

збір і обробка статистичних матеріалів, що дозволяють визначити роз­поділ ймовірностей можливих станів системи (діагнозу), а також закономірності прояву ознак;

збір експериментальних даних про витрати, які зв’язані зі здійсненням дослідження виробничих соціально-економічних систем.

Другий напрямок діагностики в управлінні пов’язаний з побудовою моделей соціально-економічних систем і процесів діагностики і, отже, з аналізом на­ступних основних задач:

розробка методів діагностування кризи і причин, що породжують її в соціально-економічних системах;

розробка правил побудови моделей, що дозволяють визначити стан соціально-економічних систем.

Обидва напрямки діагностики в управлінні тісно зв’язані; причому зв’язок цей носить двосторонній характер. З одного боку, емпіричний матеріал, отри­маний при аналізі конкретних систем, необхідний для побудови моделей і для оцінки відповідності цих моделей тому чи іншому класу систем. З іншого боку, рішення теоретичних задач, сформульованих стосовно до побудови моделей соціально-економічних систем, не тільки важливо саме по собі, але і розши­рює границі емпіричного дослідження кризи і причин, що породжують її в соціально-економічних системах.

В даний час відома порівняно невелика кількість моделей соціально-еко­номічних систем як об’єктів діагностики в управлінні. Їх можна розбити на кілька груп у залежності від ступеня їхньої абстрактності, тобто від того, які сторони систем одержали чи не одержали своє відображення в цих моделях. Разом з тим було б передчасно говорити про створення вичерпної класифікації моделей соціально-економічних систем в умовах управління.

Вивчивши опубліковані в літературі класифікації таких моделей, ми маємо можливість констатувати, що в найбільш простих моделях діагностики стану соціально-економічних систем не враховується структура системи, тобто пе­редбачається, що система складається з деякого числа не зв’язаних між собою елементів. В іншому класі моделей, які враховують структуру системи, їх мож­на розділити на дві групи в залежності від того, явно чи не явно враховується ця структура.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 423 424 425 426 427 428429 430 431 432 433  ... 445