Релевантна інформація — це дані, що стосуються конкретної проблеми, людини, мети і періоду часу.
Коли діагностують проблему, необхідно усвідомлювати те, що саме можна з нею зробити. Для оперативного управління кризами необхідно володіти їхньою чіткою класифікацією, виходячи з різних критеріїв класифікації криз. До них можна віднести наступні: тип чи вид; сфера впливу чи виникнення кризи; метод визначення кризи; ступінь розвитку кризи; розподіл кризи в часі; характер обліку кризи; можливість регулювання кризи.
Проблема специфічних властивостей економічної діагностики є актуальною і включає:
вивчення нових якостей об’єкта управління в результаті розвитку соціально-економічної системи;
виявлення причинно-наслідкових зв’язків у розвитку об’єкта і суб’єкта управління;
визначення границь експертних знань менеджера і використовуваних експертних систем у діагностуванні;
моніторинг за зміною станів ситуації в умовах високої ентропії ринкового макросередовища підприємств, що істотно знижує керованість і ступінь інформаційного контролю й імовірність прогнозування;
необхідність підвищення ефективності антикризових і прогностичних функцій діагностики.
Різке підвищення рівня складності функціонуючих соціально-економічних систем відбивається на вимогах до якості та ефективності їхнього менеджменту. Це вимагає концептуального переосмислення деяких напрямів і завдань в управлінні. Поряд з цим необхідно узагальнити теорію діагностики, щоб синтезувати різноманіття підходів до діагнозу фінансово-економічного стану підприємства, його організаційної структури і системи управління.
Відповідно до сучасних загальнонаукових представлень, управління є аспектом самоврядування системи й у загальному вигляді представляє упорядкування системи і вирішення проблемних ситуацій. Управління і самоврядування в границях однієї фірми чи підприємства взаємозалежні загальним ситуативно-цільовим полем виникнення проблем і їхніх можливих вирішень, що сприяють упорядкуванню в них різних процесів.
Діагностика як спосіб розпізнавання стану соціально-економічної системи за допомогою реалізації комплексу дослідницьких процедур і виявлення в них слабких ланок і вузьких місць відноситься до методів непрямих вимірів. Елементи соціально-економічних систем, властивості яких підлягають визначенню, звичайно недоступні для безпосереднього спостереження і виміру. Тому варто вимірювати не їхні параметри, а параметри процесів, які породжуються елементами цих систем і доступних для вимірів.
Діагностика як процес характеризується об’єктом, метою, завданням та методами (рис. 22.1).
Процес діагностики - дослідницький, пошуковий процес.
І ,______________ =□=____ .__________
Об’єкт діагностики - це висоорганізована система або елемент системи.
Ціль діагностики - встановити стан об’єкта завдяки реалізації комплексу процедур. |
|
||
|
|
||
Завдання діагностики полягає у визначенні управлінських рішень, які направлені на налагодження роботи всіх елементів системи та способів їх реалізації та мінімізація впливу шкідливих відхилень критеріальних значень |
|||
|
|
|
|
Методи діагностики:
аналітичні, що основані на безконтактних методах за допомогою статистичної інформації, використання комплексного економічного аналізу;
експертні, що основані на узагальненні оцінок та інформації, що представлені експертами контактними методами;
динамічне програмування - обчислювальний метод вирішення завдань управління з використанням математичних моделей;
лінійне програмування - математичний метод, який оснований на оптимізації досягнень кількісно визначеної цілі.
» следующая страница »
1 ... 422 423 424 425 426 427428 429 430 431 432 ... 445