Перша передбачає оплату за відпрацьований час та при виконанні нормативів робіт, які (нормативи) періодично переглядаються.
Друга (погодинно-преміальна) передбачає оплату працівника за відпрацьований час та додаткову виплату премій за економію витрат, досконаліші форми організації праці тощо.
Між найманим працівником і власником капіталу існує постійна суперечність. У системі оплати праці ця суперечність проявляється в тому, що найманий працівник, який отримує свою частку незалежно від фінансового стану підприємства, на якому працює, залишається байдужим до його (підприємства) долі. Для того щоб зацікавити найманого працівника в результативній діяльності підприємства, застосовують систему вольової участі в розподілі доходів підприємства.
Частка участі найманого працівника в доходах фірми визначається двояко:
— визначенням частки кожного працівника в чистому доході підприємства;
— у формі акціонування й отримання дивідендів на певний обсяг акціонерного капіталу.
Вважають, що ця система відображає співробітництво праці й капіталу.
У сучасних умовах заробітна плата формується не тільки на основі угоди між працею і капіталом. Організація оплати праці в Україні здійснюється на основі Генеральної тарифної угоди, галузевих та регіональних угод, колективних та індивідуальних договорів. На рівень заробітної плати впливає держава (встановлюючи гарантований мінімум, нижче якого капітал не має право оплачувати працю) і профспілки, сила й авторитет яких суттєво впливають на рівень заробітної плати. Два останні інститути (профспілки і держава) порушують конкурентне середовище на ринку праці. Тому тут має місце недосконала конкуренція.
Розрізняють:
— номінальну заробітну плату — суму грошей, яку отримує власник робочої сили за певний проміжок часу (годину, день, місяць);
— реальну заробітну плату — грошовий еквівалент маси товарів і послуг, які можна придбати за номінальну заробітну плату.
Реальна заробітна плата, таким чином, залежить від величини номінальної і рівня цін.
У світовій практиці показник реальної заробітної плати визначається шляхом ділення номінальної заробітної плати на індекс споживчих цін:
де Ж — реальна заробітна плата; — номінальна заробіт-
^ еальна г г ? Ном г
на плата; ІСЦ — індекс споживчих цін на товари та послуги.
З метою ресурсного забезпечення мінімально необхідного рівня відтворення робочої сили згідно з міжнародними трудовими нормами використовують показник мінімальної заробітної плати.
Мінімальна заробітна плата — грошовий еквівалент, що забезпечує задоволення потреб на рівні простого відтворення робочої сили найнижчої кваліфікації, за умови здійснення трудового процесу в межах суспільно-нормативної інтенсивності праці.
Згідно із Законом України "Про оплату праці" держава гарантує мінімальну заробітну плату на всій території України для підприємств усіх форм власності й господарювання. Розмір її встановлюється не нижчим за вартісну величину межі малозабезпеченості в розрахунку на працездатну особу.
Застосування нинішньої моделі регулювання оплати праці свідчить про недооцінку ролі і значення відтворю- вальної, регулюючої, стимулюючої та соціально-захисної функції даного нормативу.
Розміри заробітної плати в різних країнах суттєво відрізняються. Причинами відмінностей у національному рівні заробітної плати є:
— розмір вартості робочої сили;
— технологічний рівень виробництва;
— рівень продуктивності праці;
» следующая страница »
1 ... 120 121 122 123 124 125126 127 128 129 130 ... 246