Економічна теорія

Досі ми розглядали форми факторних доходів власників капіталу і землі, які не займаються підприємницькою діяль­ністю (або незалежно від того, займаються вони підприєм­ницькою діяльністю чи ні). Тепер розглянемо, яких же форм набуває дохід підприємця.

Величина доходу підприємця, як і власників інших ре­сурсів, визначається граничним продуктом ресурсу "здатність до підприємництва".

Винагорода, яку отримує підприємець, набуває форми підприємницького доходу, або прибутку.

Прибуток підприємця є платою за організаційну та управлінську діяльність, новаторство і ризик.

Підприємницький дохід (прибуток підприємця) набуває форм нормального та економічного прибутку.

Нормальний прибуток визначається як сума всіх мінімальних потенційних доходів, що є втратами від аль­тернативних варіантів використання можливостей підприєм­ця, тобто це альтернативні, або неявні, витрати. Отже, нор­мальний прибуток є елементом витрат і набуває форми ви­нагороди за використання підприємцем покладених на нього функцій.

Економічний прибуток —чистий прибуток, який зали­шається після вилучення з виторгу від реалізації всіх ви­трат, включаючи й нормальний прибуток.

Економічний прибуток — це власність підприємця, але він використовується ним не тільки для особистих цілей, а й спрямовується на розвиток виробництва, вирішення пев­них соціальних проблем тощо.

За маржиналістською концепцією розподілу доходів первинний процес формування факторних доходів здій­снюється на ринку ресурсів, а власниками ресурсів є домо- господарства, які, зокрема, пропонують капітал фірмам. На­справді власниками капіталу є підприємства, які його і ви­користовують у процесі виробництва. Саме підприємства одержують дохід на капітал, який потім у певному обсязі різноманітними шляхами переходить до домогосподарств.

Форми доходу на капітал, які отримують домогосподарства

Дивіденди — виплати акціонерові, що їх здійснює ком­панія, у формі готівки (cash) або у формі акцій (share). Гро­шовий дивіденд — це платіж із прибутку компанії після сплати нею встановленого податку на прибуток корпорації та відсотків за борговими зобов'язаннями. Зазвичай, диві­денд визначається у відсотках від номінальної вартості зви­чайної акції, а останнім часом дедалі більше в абсолютно­му розмірі на одну акцію.

Відсотковий дохід — це дохід, який виплачується влас­никам цінних паперів і банківських депозитів.

Завдяки перерахованим вище видам доходів домогос- подарства беруть участь у привласненні частини доходу на капітал.

Ринковий механізм визначення винагороди найманого працівника, землевласника і власника капіталу ґрунтуєть­ся на взаємодії попиту й пропозиції цих факторів.

Попит на кожний із факторів визначається вартістю граничного продукту, створюваного цим фактором.

Гранична вартість продукту, у свою чергу, залежить від пропозиції фактора.

За законом спадної граничної продуктивності (дохідності) фактор, який пропонується з надлишком, характеризується низьким граничним продуктом і низькою ціною цього фак­тора. Фактор, пропозиція якого обмежена, забезпечує висо­кий граничний продукт і продається за високою ціною.

Зобразимо ці залежності графічно (рис. 13.1).

Рис. 13.1. Рівновага на ринку ресурсів та її зрушення залеж­но від зміни пропозиції

Як видно із графіка, збільшення пропозиції будь-якого ресурсу зрушує криву пропозиції 5₀ вниз праворуч до

зумовлюючи, таким чином, зниження ціни на ресурс з Р₀ до Р . І, навпаки, зменшення пропозиції зрушує криву 5₀до Б₂, збільшуючи ціну на ресурси з Р₀ до Р₂.

Якщо ж пропозиція на ресурс незмінна, то на ціну тако­го ресурсу впливає зміна попиту. Зобразимо цю залежність графічно (рис. 13.2).

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 123 124 125 126 127 128129 130 131 132 133  ... 246