Перша ситуація неприйнятна для підприємця (роботодавця), оскільки потребує виплати вищої винагороди за послуги найманої праці, ніж того варті послуги, відтак означає для підприємця економічний збиток від праці (Рь < 0).
Друга ситуація передбачає, що протягом першої половини дня (пропорцію взято довільно) працівник створює
вартість, еквівалентну вартості його робочої сили, а протягом другої — надлишок вартості, який нееквівалентно привласнюється підприємцем і забезпечує йому економічний прибуток праці (Рь > 0).
Окрім описаних ситуацій, можлива ще одна, за якої підприємство від використання трудових послуг отримує нульовий прибуток (Рь = 0). Така ситуація складається тоді, коли час використання найманої праці дорівнює часу, необхідному для відтворення робочої сили.
Як бачимо, маржиналістська концепція має багато спільного з марксистською в розумінні механізму розподільчих відносин. Але те, що К. Маркс визначає як додаткову вартість, немарксистська економічна наука визначає як нормальний прибуток (Риі) на робочу силу (працю), який привласнює власник капіталу, купивши на певний час право функціонального використання цього ресурсу.
Немарксистська концепція зовсім не торкається проблем експлуатації, тоді як для марксистської класовий підхід і експлуататорський зміст капіталістичного устрою є визначал ьними.
Підбиваючи підсумок щодо розуміння змісту заробітної плати, слід зазначити, що кожний із підходів має сенс і водночас "слабкі" місця, не забезпечуючи таким чином достатньої визначеності щодо низки питань.
По-перше, якщо найманий працівник продає трудові послуги, а заробітна плата є їхньою ціною, то не зрозуміло, яким чином ця ціна визначається, адже в момент підписання трудового контракту праці ще немає, а домовленість про величину заробітної плати вже є.
По-друге, якщо оплачується вартість трудових послуг, а отже, здійснюється еквівалентний обмін, то не зрозуміло, звідки береться нормальний прибуток від використання праці.
По-третє, якщо ціна трудових послуг визначається граничним продуктом, то визначити його в кожному конкретному випадку вкрай важко, а якщо навіть і можливо, то тільки після процесу використання праці, а не до його початку.
Якщо ж стати на позицію, що заробітна плата є величиною вартості робочої сили, то не зрозумілою виявляється диференціація в оплаті людей з однаковим рівнем кваліфікації тощо.
Таким чином, розуміння суті заробітної плати й закону, який її відображає, не охоплює всієї різноманітності її змісту. Для розуміння суті важливим є один із аспектів праці — ставка заробітної плати, яка є ціною, що її сплачує роботодавець найманому працівникові за функціональне використання його праці.
Окрім ставки, заробітна плата формується на підставі багатьох різних за своїм функціональним значенням складових. Співвідношення цих елементів утворює структуру заробітної плати, яка охоплює: основну та додаткову зарплату, а також види винагород, що входять до кожної зі складових.
Заробітна плата має дві основні форми: відрядну та погодинну. Кожна із форм проявляє себе у відповідних системах. Відрядна заробітна плата — це форма, що заохочує збільшення обсягів виробництва продукту. Вона застосовується тоді, коли саме від інтенсивності праці робітника залежить обсяг виробництва.
Відрядна форма зарплати передбачає систему доплат за економію палива, енергії, сировини, матеріалів, за ефективне використання устаткування, за ставлення до праці, за ризик і т. ін.
Погодинна форма заробітної плати застосовується там, де потрібно виробляти продукту саме стільки, скільки того вимагає технологія. Надлишок виробленої продукції є порушенням технології і не стимулюється.
Погодинна форма існує як погодинно-нормативна і погодинно-преміальна.
» следующая страница »
1 ... 119 120 121 122 123 124125 126 127 128 129 ... 246