Біржова справа

Номінальна вартість відкритої спотової х   позиції

Кутовий коефіцієнт регресії

контракту

Аналіз тривалості використовується на фінансових ринках для оцінки відсоткового ризику. Тривалість характеризує зважений час між купів­лею інструменту, наприклад облігації, та отриманням доходу від воло­діння нею. Для визначення тривалості, або дюрації, використовують формулу Ф. Макуолі:

і=1

де С - відсоткові виплати за період ї; ї - період часу; п - термін відшкодування; г - прибутковість до відшкодування;

Р - ринкова ціна.

У 80-х роках ХХ-го ст. економісти Б. Уодреп та Дж. Бак вивели фор­мулу залежності між трьома категоріями відсоткового ризику: еластич-

ністю відсоткової ставки, систематичним коефіцієнтом та тривалістю. Еластичність визначали як реакцію зміни ринкового курсу цінних папе­рів на зміну відсоткових ставок:

el = (dP/_p) х (dfy ,

де P - ринкова ціна; dr - зміна прибутковості; dP - зміна ціни; dr і dP - в обмеженій залежності; el < 0.

Д. Фіцджеральд визначив коефіцієнт хеджування на основі трива­лості контракту за формулою:

h _ ¹ + ^rF ^{х P}S ^{Х D}S

1 + r_s х P_F х D_f ’

де r_S  - прибутковість до відшкодування спотової облігації;

P_S   - ринкова ціна спотової облігації;

D_S  - тривалість спотової облігації;

r_F   - прибутковість до відшкодування ф ’ючерсного контракту на облігацію;

P_F  - ринкова ціна ф ’ючерсного контракту на облігацію;

D_f  - тривалість ф ’ючерсного контракту на облігацію.

§ 19.3.

Досконале хеджування цінових ризиків на ринках сільсько­господарської сировини

Хеджеві операції реєструються на ф’ючерсній біржі шляхом відкриття спеціального хеджевого рахунку. Хед­жер може страхувати свою позицію з допомогою продажу або купівлі ф’ючерсного контракту. До страху­вання продажем хеджер вдається тоді, коли в майбутньому йому потрібно виконати аналогічну операцію на реальному ринку (приклад 19.1).

Отже, як бачимо з наведеного прикладу 19.1, продаж ф’ючерсних контрактів задовго до збирання врожаю дозволив фермерові застраху­ватися від ризику зниження цін у майбутньому.

Якби на момент збирання врожаю спотова ціна зросла до 320 0/за бушель, то, продаючи на реальному ринку кукурудзу, фермер отримав би прибуток більший, ніж планував. Однак цього не трапиться, оскільки і ф’ючерсні ціни зростуть приблизно до такої ж позначки. Закриваючи позицію, фермер втратить 20 0/за бушель на ф’ючерсному

ринку. Однак його сукупний дохід на обох ринках залишиться таким, як він планував - за зерно він виторгує по 300 0/за бушель при собівартості 230 0/за бушель.

Приклад 19.1.

Спотова ціна на кукурудзу 15 квітня становить 28G 0/за бушель. Фермер планує отримати урожай 25 GGG бушелів. Собівартість уже відома - 23G 0/за бушель.

У фермера немає контракту на поставку кукурудзи. Він повезе урожай на ринок у вересні. Якщо до того часу ціни підвищаться, він отримає вищий дохід, ніж очікував; якщо ж знизяться, то фермер матиме збитки. Не бажаючи ризикувати, він 15 квітня вирішує продати кукурудзу по 3GG 0/за бушель на ф’ючерсній біржі, тобто за ціною вересневого ф’ ючерсного контракту. Для цього він на ф’ ючерсній біржі через хеджера відкриває позицію продавця п’ятьох вересневих контрактів. Його депозит­ний внесок становить 2% вартості контрактів:

D = З хЗ 000 x300 x 0.02 = $1 З00.

Ці кошти для утримування позиції фермер вносить до Розрахункової палати біржі на свій субрахунок, який для нього відкриває брокер-хеджер на своєму рахунку. На момент збирання врожаю, 15 вересня, спотова ціна становила 28G 0/за бушель. Фермер відвозить кукурудзу на найближчий елеватор і виторговує на (300 - 280) x З 000 x З = $З00 менше, ніж планував.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 300 301 302 303 304 305306 307 308 309 310  ... 384