Використання біржового механізму виробниками, державними експортними організаціями обмежене. Експортери розглядають біржу як альтернативу реальному ринку. Вони будують тактику біржових операцій на основі співвідношення ринкових цін та індивідуальних витрат на виробництво, обсягів продажу реального товару та виробництва з урахуванням прогнозу цін. Враховується величина базису (різниці між спотовою ціною та біржовими котируваннями), а також терміни платежів за кредитами.
Використання товарних бірж для хеджування залежить від багатьох факторів, зокрема, від знання можливостей ф’ ючерсної торгівлі і її вигод, від розміру капіталу, що може підлягати ціновому ризику, базису тощо.
В Україні для проведення операцій хеджування мають бути створені відповідні умови, а саме:
26 створені ф’ючерсні біржі або майданчики на відповідних товарних і валютних біржах;
27 заснований клас фінансових посередників, здатних здійснювати спекулятивні угоди з ф’ючерсними контрактами;
28 підготовані кваліфіковані фінансові менеджери для промислових, торговельних фірм та фінансових інституцій, які б могли проводити хеджеві операції.
Для учасників хеджевих операцій неабияке значення має аналіз цінових перспектив та оцінка їх доцільності. Адже відкриття ф’ючерсних позицій при неточній оцінці цінової кон’юнктури, в свою чергу, може збільшити фінансові втрати. Крім цього, на відкриття ф’ючерсних позицій та їх утримання також потрібні кошти, депозитні та варіаційні внески. Тобто хеджер повинен не лише визначити доцільність хеджевих операцій, але й підрахувати та порівняти вигоди і витрати від цих операцій. Для цього хеджер має оцінити масштаби ризику, причому всіх його видів, і обрати відповідну стратегію хеджування.
Одним з основних і принципових питань є визначення кількості ф’ючерсних позицій, що дозволяють максимально зменшити ризик на реальному ринку. Кількість контрактів, необхідних для хеджу, визначається як співвідношення ф’ючерсних та спотових позицій:
VF
h
_Л_
Vs
Для визначення коефіцієнта кореляції між цінами спотового та ф’ючерсного ринків застосовується формула:
cov(x,y)
Р =
у якій cov(x,y) = £ (x - x)(у - у) ,
де ох - стандартне відхилення значень ряду X; оу - стандартне відхилення значень ряду У.
Для визначення величини цього співвідношення та ймовірності його істотних змін використовується метод найменших квадратів або рівняння лінійної регресії:
у = a + bx.
У процесі аналізу, крім лінійної, використовується і множинна регресія. Фінансові аналітики хеджевих фондів застосовують комп’ютерні програми, визначають можливі зв’язки між цінами потрібних інструментів для хеджування і оцінюють вплив на них інших факторів фінан-
сового та товарного ринків. Такими факторами можуть бути прогнози урожаю, врожайність, запаси продукції, прибутковість тощо.
Кутовий коефіцієнт регресії є мірою середньої відносної змінності
прибутковості двох інструментів. Оптимальний хедж західні економісти5
визначають, як відношення ф’ ючерсних контрактів до спотових позицій, що мінімізує дисперсію прибутковості хеджованих позицій. Л. Едеринг- тон визначає оптимальний коефіцієнт хеджування, що, як правило, позначається буквою И, через коефіцієнт регресії Ь, який у свою чергу визначається за формулою:
де оСР - конваріація між прибутковістю і ціною ф ’ючерсного та спотового інструментів;
- дисперсія прибутковості або ціни ф ’ючерсу.
Кількість необхідних для хеджу ф’ючерсних контрактів можна визначити за формулою:
Кількість контрактів _ Номінальна величина коефіцієнта ф ’ючерсного
» следующая страница »
1 ... 299 300 301 302 303 304305 306 307 308 309 ... 384