Водночас банк мав близько 2600 боржників, які своєчасно не повернули надані їм кредити на суму 797 млн грн і заборгували за відсотками 650 млн грн. Тобто борги перед банком становили майже 1,5 млрд грн [174, с. 9].
Для координації зусиль у розв’язанні спільних завдань в столиці України утворено Київський Банківський Союз (КБС), президентом якого обрано Л.Черновецького. Обрано колегіальний орган — Спостережну раду. Лише у 2002 р. КБС порушено близько 90 питань та ініційовано розгляд понад 20 справ у судових органах задля захисту прав та інтересів банку.
«Якщо раніше, — коментує Леонід Ченовецький, — ми займалися захистом прав та законних інтересів банківських установ у судовому порядку, на законодавчому рівні та шляхом постійних переговорів і консультацій з державними органами влади, то зараз плануємо розпочати такі важливі форми роботи, як створення кредитного бюро, комплексних банківських рейтингів, цільових фондів. Із нами готові співробітничати банківські асоціації різних країн світу. Цим потрібно постійно займатися.
Крім того, кількість банків — членів КБС зросла, зросла й кількість пропозицій з удосконалення законодавства, врегулювання проблем, що виникають у роботі банків» [97, с. 27].
Банкам України, які все більше набувають ознак корпоративності, сьогодні доводиться працювати у важких соціально-економічних умовах. Так, у співдоповіді голови Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони Георгія Крючкова «Демографічна криза в Україні: причини і наслідки» на парламентських слуханнях 21 травня 2003 р., зазначається: що 40 млн громадян України, як зазначено в минулорічному Посланні Президента, перебувають за межею бідності, тобто мають дохід нижче прожиткового мінімуму, а 7,9 млн — злиденні; за рівнем безробіття Україна посідає одне з перших місць в Європі; що обсяг валового внутрішнього продукту на душу населення в нашій країні, за даними зарубіжних аналітиків, у 30 разів нижчий, ніж у середньому по Європейському союзу, і в більш як три рази нижчий за середньосвітовий показник (з урахуванням країн Америки, Азії, Латинської Америки).
У десятків мільйонів громадян на харчування витрачається практично весь заробіток. І це при тому, що населення України споживає, за даними, які наводились у пресі, хліба на 20%, молока — удвічі, цукру — в два з половиною рази менше, ніж це потрібно за біологічними нормативами.
Рік у рік зростає тягар витрат населення на освіту й охорону здоров’я, які всупереч Конституції фактично стали платними і недоступними для бідних людей [82, с. 8].
Як доводить директор Інституту прогнозування НАН України, академік В. Гаєць [72, с. 10—11], виходячи із огляду основних геоекономічних подій, що відбулись останнім часом, можна дійти висновку: існуюча нині світова система розподілу праці несприятлива для України. У наших найближчих сусідів на Заході справи в економіці не настільки блискучі, як багато кому здається. У більшості з них від’ємні торговельні баланси, тобто вони купують більше, ніж продають.
Україні давно треба було б перейти від екзогенних (зовнішніх) факторів розвитку до ендогенних (внутрішніх). Звичайно, при цьому слід всіляко підтримувати вигідну для країни зовнішню торгівлю. Але вже ні в кого не викликає сумнівів потреба у розширенні та поглибленні внутрішнього ринку, котрий і має освоїти значну частину наявних у країні ресурсів.
Дуже важким для України було XX століття: дві світові війни, громадянська війна, революція, голод, репресії, двічі змінювався суспільно-політичний лад. Але Україна упродовж останнього століття розвивалася, незважаючи на справді колосальні втрати, дещо вищими темпами, ніж середньосвітові [72, с. 11].
Від ресурсовидобувної схеми розвитку, що не веде вперед, ми повинні перейти до інноваційної моделі.
Не варто розраховувати також на кредити міжнародних фінансових організацій та іноземні інвестиції: по-перше, їх не вистачить, по-друге, тут не обійтися без небажаного, непередбачуваного розвитку подій. Та гроші в нашій країні є. За деякими даними, за межами країни постійно працюють близько трьох мільйонів українців. Принаймні, ці мігранти, найчастіше нелегальні, заробляють до 10 млр доларів за рік, а може, й більше. Значна частина цих коштів заощаджується й може бути інвестована в економіку України, якщо держава здобуде довіру цих людей. Та водночас, така масова міграція свідчить і про інше: в України немає часу на зволікання, інакше вона позбудеться своїх трудових ресурсів, за які теж точиться конкуренція на глобальному ринку.
» следующая страница »
1 ... 280 281 282 283 284 285286 287 288 289 290 ... 381