Однією з форм організації є матрична організація. Вона поєднує виробничі або функціональні форми в умовах складних спеціалізованих проектів або безперервних програм. Мистецтво управління полягає в тому, щоб система була організована просто, а працювала ефективно. Матрична організація найбільшою мірою відповідає цьому критерію. У ній кожному керівникові на увесь час реалізації якого-небудь проекту підкоряють конкретних співробітників залежно від спеціальних знань, що вимагаються, і досвіду. Матрична організація являє собою простий, гнучкий і динамічний спосіб об’єднати різні функціональні знання, досвід і кваліфікацію, які є у розпорядженні організації, у програмно-цільові групи, що працюють над конкретними завданнями. Матрична форма істотно підвищує ефективність організаційної структури, однак вимагає поєднання спеціальних знань і навичок співробітників з їхньою готовністю до змін. В організації такого типу основний наголос робиться на посиленні відповідальності за кінцевий результат. «Все більша орієнтація на кінцеві результати й досягнення поставлених цілей указує на розширення в майбутньому використання тієї або іншої форми матричної організації, особливо у зв’язку з тим, що найчастіше неможливе наділення керуючого прямими лінійними повноваженнями з контролю над усією діяльністю підприємства»
.
Структурний поділ не є самоціллю: він є способом систематизації діяльності для полегшення досягнення цілей підприємства. Поділ єдиної за своїм задумом і цілями діяльності, на якій би основі він не проводився, обумовлює виникнення важко розв’язуваних проблем координаційного характеру. Без скоординованого розподілу повноважень між главами структурних підрозділів їхня сукупність не становитиме собою цілісний гармонійний і налагоджений механізм здійснення завдань, що стоять перед підприємством.
Структурні підрозділи істотно різняться одні від інших залежно від виконуваних певними угрупованнями видів діяльності, тому виникає необхідність у делегуванні повноважень. Делегую- чи владу й відповідальність підлеглим, менеджери розширюють свій вплив і свої можливості далеко за межі того, що вони могли б зробити самі, без опори на виконавців. Таким шляхом можуть бути побудовані масштабні організації, виконані важливі проблеми й вирішені великі завдання.
У делегуванні повноважень головною проблемою є децентралізація управління, оскільки в тій мірі, в який повноваження не делеговані, вони централізовані. Децентралізація вимагає уважного підходу до визначення того, які проблеми підлягають вирішенню на нижчих рівнях організаційної структури; ретельної розробки політики підприємств, покликаної стати основним орієнтиром для прийняття рішень, добору й навчання кадрів; належного контролю.
Сама суть організаційних дій вимагає координації зусиль співробітників усіх рівнів, а оскільки більшість керуючих, які здійснюють цю координацію, розташовуються на середньому й нижчому організаційному рівнях, то для ефективної роботи їм потрібні відповідні повноваження. Можливо, головною проблемою, властивою децентралізації, є втрата ефективності контролю.
Втім, жодне підприємство не буде децентралізуватися до ступеня, що загрожує самому його існуванню й перешкоджає досягненню поставлених цілей.
Сучасні організації, засновані на переробці інформації, не потребують обслуговуючого адміністративного штату, тобто людей без реальної відповідальності, які дають лише поради й рекомендації. Для централізованого управління досить декількох адміністраторів.
Раніше спеціалізоване знання було надбанням високопоставлених осіб, тоді як всі інші члени організації були свого роду руками, що виконують важку фізичну роботу, причому саме таким чином, як вони були проінструктовані. Навпаки, в організації, заснованій на переробці інформації, знання зосереджене в головах фахівців, які виконують різну роботу й керують, по суті справи, самі собою. Це вимагає значно більшої самодисципліни й індивідуальної відповідальності. Інформаційний бізнес має бути струк- турований таким чином, щоб будь-який член організації зміг здійснювати самоконтроль завдяки розвиненим системам зворотного зв’язку. Разом з тим, що цілком природно, такі організації породжують і свої власні управлінські проблеми. До їх числа можна віднести: розробку систем винагороди, визнання й кар’єрних можливостей для фахівців; формування цілісного бачення проблем фахівцями в організації; створення нової управлінської структури; забезпечення припливу, підготовки й атестації вищих управлінських кадрів.
» следующая страница »
1 ... 45 46 47 48 49 5051 52 53 54 55 ... 224