Другий підхід до оподаткування дрібних фірм заснований на принципі рівного обкладення податком однакових доходів. Доходи власників дрібних компаній часто близькі до середньої заробітної плати кваліфікованого робітника, і їх складно розподілити на нерозподілений прибуток і заробіток працюючого власника компанії і членів його сім’ї. Тому прибуток дрібних підприємств у деяких країнах розглядається як доходи власників і підлягають оподаткуванню за прогресивними ставками прибуткового податку.
В Австралії, Греції та ФРН шкали податків побудовані таким чином, що із зростанням доходів фірми або окремої особи вища ставка прибуткового податку все менше відрізняється від ставки податку на прибуток корпорацій, тобто на практиці наявною є тенденція зближення цих показників.
У зарубіжній практиці податковий менеджмент спрямований на кінцеві результати, тобто на збільшення суми податків при розширюваній податковій базі.
2.5. Моделювання розвитку соціально-культурної' сфери. Інтеграційний аспект
Досягнення стійких темпів економічного росту й зростання національного доходу створюють сприятливі умови для нагромадження матеріальних і фінансових ресурсів, необхідних для фінансування культурної сфери. Головним джерелом фінансування соціально-культурної сфери є державний бюджет, що створюється шляхом реалізації фіскальної політики держави, а також інші джерела.
Фіскальна державна політика реалізується як дискреційна і як недискреційна. Дискреційна політика полягає в цілеспрямованому маніпулюванні податками й державними витратами для досягнення заданих темпів економічного росту. Недискреційна політика здійснюється шляхом введення автоматичних змін у динаміку державних витрат і доходів, що вилучають із системи оподаткування.
Іншим джерелом фінансування соціально-культурної сфери є та частина національного доходу, що не перерозподіляється через бюджет, а залишається в розпорядженні організацій і підприємств для реалізації соціально-культурних програм.
З організацій соціально-культурної сфери не стягується податок на прибуток, податок на додану вартість. Створено сприятливі умови для пільгового кредитування. Виділяються субсидії - прямі й непрямі.
Реальними способами державного фінансування соціально- культурної сфери є:
1) пряме (повне або часткове) бюджетне фінансування установ культури;
2) непряме фінансування установ культури (податкові пільги тощо);
3) субсидування у вигляді грантів, премій, пільгових тарифів тощо;
4) власні кошти, отримані шляхом реалізації своїх можливостей, що дозволяють досягти не тільки самооплатності, але й самофінансування.
Досвід багатьох розвинених країн підтверджує, що розвиток культури й мистецтва в умовах ринку неможливий без широкого залучення до сфери культури й мистецтва, поряд з бюджетними асигнуваннями, коштів з інших джерел шляхом податкового стимулювання діяльності неприбуткових підприємств і організацій, які функціонують у сфері культури, а також заінтересованих спонсорів і меценатів.
Закон України «Про добродійність і благодійні організації» (від 16 вересня 1997 р. № 531/07-ВР) не вирішує повною мірою проблему. Благодійні організації є лише різновидом неприбуткових організацій. Неприбуткові організації, крім культурної сфери, відповідно до податкового законодавства не звільнені від плати податку на додану вартість, звільняються від цього податку тільки окремі види робіт.
Без податкового заохочення функціонування неприбуткового сектора сфери культури й мистецтва неможливо створити необхідних економічних умов для її функціонування й розвитку.
У стратегії й політиці уряду перше місце в реформуванні суспільства відводиться економіці (приватизація, фінансово-кредитна стабілізація), а проблема реформування культури вирішується за «залишковим принципом», тобто в другу й третю чергу. Результатом цього є те, що законодавство про підприємництво й податкова система не враховують особливостей культури, освіти, науки, не сприяють розвитку структур, не орієнтованих на одержання доходу.
» следующая страница »
1 ... 41 42 43 44 45 4647 48 49 50 51 ... 224