У промислово розвинених, демократичних країнах дії адміністративного апарату обмежені інституціонально-законодавчим порядком, а державний закон постійно використовується для перебудови влади адміністративного апарату. У результаті цього процесу держава виступає у двох формах: 1) як законодавчий порядок, що формує певне стримуюче середовище для виконавчої влади; 2) як певний організаційно-функціональний механізм управління. При цьому можна говорити про безумовне зміцнення першої форми при одночасному обмеженні сфер застосування для другої. Там же, де держава виконує безпосередньо управлінські функції, вона у все зростаючій мірі запозичує стиль і методи менеджменту як науки і мистецтва оперативного управління.
У цей час зростає роль держави як органу політичного керівництва й зменшується ступінь її включення в оперативне управління господарським життям. Зрозуміло, рівень політизації економіки часом може зростати, однак це не є стійкою тенденцією й найчастіше розцінюється як ознака деформації суспільної системи, що веде до наростання бюрократизму й неефективності. Незважаючи на розбіжності, по багатьом проблемам погляди вчених і практиків близькі або збігаються. Найбільш важливими об’єднуючими моментами є концепція приватнопідприємницької корпорації як провідної організуючої сили в соціальній спільноті сучасного суспільства, а також те, що ефективне підприємництво можливе лише в стабільному політичному оточенні й при активному використанні засобів політики для відстоювання стратегічних інтересів підприємців.
В економіці перехідного періоду роль держави у перетворенні суспільства й народного господарства не послабляється до вирішення глобальних завдань стабілізації й відродження економіки на засадах ринкових відносин. Надалі вертикальні зв’язки мають відмерти, як відмирають рудименти старої системи, коли на зміну їм приходять елементи нового сучасного світу. Однак це не виключає й не знижує ролі держави в управлінні економікою. На зміну тоталітарним способам планування приходять індикативні.
Індикативні (рекомендаційні) методи планування широко застосовуються в європейських країнах з ринковою економікою, наприклад у Франції.
При застосуванні індикативних методів не передбачаються привілеї (пільги) підприємцям, але надаються підтримка у виборі пріоритетів виробничої і комерційної діяльності, а також у виборі оптимальної організаційної структури бізнесу.
Фантастичне становить сутність дійсності.
Ф. М. Достоєвський
3.2. Нова парадигма податкового менеджменту. Менеджмент людських ресурсів
Заслугою менеджменту індустріального суспільства є створення об’єктивних умов для перетворення природних людських можливостей у продуктивні ресурси. У період переходу до інформаційних технологій актуалізується роль менеджменту не тільки в управлінні бізнесом, але й у формуванні суспільної й індивідуальної свідомості громадян. Виникнення й практичне освоєння нейролінгвістичного програмування дозволяє здійснювати програмування людини, успіх якого визначається її поведінкою і способом мислення. Це дозволяє створити нову парадигму менеджменту взагалі й податкового менеджменту зокрема.
Соціалістична система не містила в собі такий феномен, як підприємництво, й поняття «менеджмент» довгий час залишалося іншомовним, «неперекладним» терміном.
В умовах цивілізованого ринку менеджер виступає як представник еліти керуючих, наділений не тільки правами, але й приречений на ризик, прийнятий на себе за власною ініціативою. Перехідний період характеризується високим ступенем невизначеності й непередбачуваності кон’юнктури. Ентропія економічних процесів в умовах жорстокої конкуренції виробника за ринки збуту досягає найвищого рівня. Тому управління ринковою ситуацією традиційними методами стало анахронізмом.
» следующая страница »
1 ... 50 51 52 53 54 5556 57 58 59 60 ... 224