ОРГАНІЗАЦІЯ ПОДАТКОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
3.1. Організаційна структура податкового менеджменту і ефективність її функціонування
Сучасний менеджмент є формою самоорганізації розвиненого індустріального суспільства, адаптованого до масштабів і умов організованого ринку.
У сучасному уявленні податковий менеджмент є управлінським механізмом, убудованим у ринкову економіку. Будь-який управлінський процес здійснюється певною структурою, організованою відповідно до завдань управління.
Теорію менеджменту неможливо розглядати поза організаційними відносинами, тому що менеджмент - не тільки сукупність систематизованих знань, але й фактор організації в суспільстві. Будь-яка комбінована діяльність людей, що викликала ускладнення суспільних процесів, зумовлює пошуки більш ефективних алгоритмів спільних дій. Організація являє собою систему формальних, безособових зв’язків, що зумовлює спрощення й стандартизацію видів діяльності за допомогою спеціалізації й розподілу ролей. Ефект формалізації криється в концентрації й оптимальному напрямі діяльності, в економії зусиль організації як цілісної системи. Являючи собою область повноважень керівників, організація підсилює відчуження людини від володіння власністю.
У світовій практиці існує кілька форм організації менеджменту: лінійна, функціональна, матрична, за кінцевими результатами та ін.
Цільова функція організації первинна й утворює зміст управлінського процесу, в той час як структура організації вторинна і є формою цього змісту. Організаційна структура являє собою рамки формальних відносин між завданнями, видами діяльності й людьми в організації. Вона - певний спосіб групування робіт і проведення лінії підпорядкування, що поєднує роботи. Скалярний принцип в організації (від лат. sса1ае - сходи) є тією самою формою, що іноді називають ієрархічною. Подібна структура передбачає заздалегідь визначену й фіксовану послідовність кроків при прийнятті рішень. В організації це означає розподіл обов’язків за відповідним чином розділеними функціями.
Лінійні повноваження виражають суть прямих посадових зв’язків між керівником і підлеглим, штабна організація незмінно відповідає градації лінійних функцій, які вона доповнює. В американському діловому світі штабна організація набула значного поширення після великої депресії 1929-1932 років. Зростаюча складність і комплексність виробничих відносин, розвиток практики державного регулювання економіки, ускладнення правових і бухгалтерських проблем, обумовлені новим податковим законодавством, - все це не можна здійснити без допомоги штабів. Управління великим бізнесом за своєю складністю наблизилося до управління армією й вимагало спеціалізованого інформаційного забезпечення, що перевершує за своїми обсягами і комплексністю всі інформаційні потреби дрібних компаній.
Функціональна структуризація є найбільш поширеною формою організації й існує майже на всіх підприємствах на тому чи іншому рівні управління. Функціональні повноваження - це делеговане конкретній особі або підрозділу право контролю за певними діями інших працівників або підрозділів. При цьому президент компанії має всю повноту влади, обмежену лише вищою владою в особі ради директорів, уставом корпорації, відповідними законами й урядовими постановами. Структуризація за функціями звичайно відповідає принципу професійної спеціалізації, сприяючи тим самим підвищенню ефективності використання робочої сили. Функціональна організація не забезпечує цільової спрямованості зусиль, необхідних для вирішення завдання в цілому. Звідси випливають труднощі з фіксацією відповідальності, надмірна ускладненість координації, неадекватна реакція на запити споживачів тощо. У такій організації підходи до управління тяжіють до зміцнення функціональної структури організації незалежно від пріоритетних напрямів її розвитку.
» следующая страница »
1 ... 44 45 46 47 48 4950 51 52 53 54 ... 224