У прогресивних колах західних країн в 60-і й 70-і роки вважалося, що, оскільки управління є функцією, повністю відмінною від політичної діяльності, не можна допускати, щоб політичні діячі безпосередньо вторгалися в компетенцію менеджерів. У той період, коли принципи державного управління ґрунтувалися на «політико-управлінській дихотомії», ставилася мета перетворення управління в науку. Висловлювалося припущення, що управлінські процеси можна вивчати подібно явищам і законам, які входять у предмет природничих наук. Прихильники згаданої дихотомії прагнули відкрити «основні закони управління» за допомогою таких понять, як поділ праці, спеціалізація, економічність і ефективність. Стратегічне гасло науки управління в ті дні полягало у тому, що державне управління має потребувати мінімальних витрат і приносити максимальні прибутки. Так, у 30-і роки у США широко обговорювалося питання про те, що може стати основним механізмом, здатним забезпечити дійовий контроль за різко зростаючими функціями адміністративних установ. Тоді таким інструментом стало бюджетне фінансування діяльності органів державного управління.
Пізніше відбулася майже повна відмова від жорсткого поділу політики і управління. Було визнано, що політичні процеси неминуче виникають у рамках державного управління, а політика стає найважливішою складовою частиною предмета науки управління. Під «державною адміністрацією» при цьому розуміється вся діяльність із правозастосування й реалізації «політичних установок», а під «державним управлінням» - конкретні управлінські операції й стереотипи поводження посадових осіб адміністративної системи
.
На прикладі Росії й інших країн СНД можна показати негативну роль величезного бюрократичного апарату в розвитку економіки цих країн.
Процеси бюрократизації тим сильніші, чим крупніше держава. «Чим більшою стає країна за чисельністю населення, за цілями, за ресурсами, - писала X. Арендт, - тим більша потреба в управлінні й тим могутнішою стає анонімна влада апарату управління»
. Бюрократизація породжує антигромадську поведінку громадян, що почувають себе відчуженими від держави. «Велике» суспільство стає, таким чином, усе більше некерованим, а бюрократично організована держава спричиняє суспільну дезорганізацію. «Всі урядові органи стають автономними й керуються скоріше прагненням до влади, своїм власним раціональним началом, своїм вузьковідомчим уявленням про речі, а не завданнями національної політики й інтересами свого боса - національного уряду. У цьому криється загроза здатності уряду направляти й керувати. Державна політика у всезростаючій мірі фрагментується, причому управління відокремлюється від виконання. Виконання спрямовується скоріше, інерцією величезної бюрократичної імперії, ніж міркуваннями державної політики»
.
У країнах Західної Європи неодноразово проявлялося протиріччя між державними і приватними інтересами. Розміри суспільного сектора в економіці, без сумніву, зросли й за темпами свого зростання перевершили розміри приватного сектора, однак без відповідного зростання продуктивності праці. На думку дослідників, досвід показує, що суспільний сектор не є й не може бути настільки ж ефективним, як приватний. Тому в економіці США, узятої як ціле, спостерігається занепад продуктивності праці, внаслідок чого ерозії піддається особистий добробут громадян. Багато соціальних програм, що запроваджуються у рамках суспільного сектора, неефективні й найчастіше не сприяють поліпшенню добробуту. Антитрестовське законодавство нерідко використовується з метою підтримки неефективних фірм і на практиці сприяє лише розширенню некомпетентного управління.
Дійсно, в умовах розвитку інноваційної моделі економічного росту надмірно централізований, бюрократично регламентований господарський механізм став перешкодою на шляху прискорення науково-технічного прогресу. Реприватизація, передача націоналізованих підприємств назад у приватні руки певною мірою стимулює інноваційний тип росту. Нерідко після реприватизації комерційна ефективність, гнучкість і новаторство відданих у приватне володіння підприємств зростають. Реприватизація виступає, таким чином, елементом раціоналізації господарського механізму. За рахунок перерозподілу функцій між державою й бізнесом координуюча роль держави посилюється, а керованість економікою зростає. Скорочення бюджетних дефіцитів здійснюється шляхом зменшення соціальних витрат і оподаткування прибутків корпорацій. Денаціоналізація з метою ліквідації неконкурентоспроможних ланок економіки сусідить із об’єднанням державних і приватних капіталів у таких галузях, як енергетика, екологічні програми, освоєння космічного простору тощо.
» следующая страница »
1 ... 48 49 50 51 52 5354 55 56 57 58 ... 224