2. Потрібно взаємно прагнути слухати, правильно інтерпретувати отриману інформацію; забути про особисті упередження проти співрозмовника; аналізувати його думки, а не особистість.
3. У ході дискусії потрібно турбуватися не тільки про логічну обґрунтованість думок, але й про поважне ставлення до протилежної точки зору.
4. Співрозмовник має право знехтувати думкою, висловленою іншою стороною, і в коректній формі запропонувати свою точку зору.
5. Критика повинна бути діловою, тобто спрямованою не проти особистості людини, яку критикують, а на те, щоб допомогти справі. Той, хто її висловлює, повинен чітко давати собі звіт про свої мотиви.
6. Той, кого критикують, повинен прийняти до уваги не форму, а смисл ділової критики.
7. Обов’язкова наявність заключної стадії формування підсумків обміну думками, визнання найбільш правильних точок зору. Визначається: а) обсяг того, що з’ясовано; б) обсяг, того, що потрібно обсудити, про що ще потрібно посперечатися. Сторони з’ясовують, чи не залишилося неприємного осадку в ході ділового обговорення, і при необхідності вибачаються.
Дотримання цих умов допоможе вирішити два основних завдання:
1. Реалізувати позитивну роль конфлікту.
2. Попередити, звести до мінімуму негативну роль конфлікту.
У наш час, коли можливості особистості розширюються і
відповідно збільшуються вимоги до неї, навички ефективної комунікації (володіння словом, мистецтво ведення бесіди, навички ведення переговорів, у тому числі і з вирішення спірних проблем) вважаються природними та обов’язковими для будь-якої вихованої та освіченої людини, а для багатьох й професійно потрібними.
4. Управління внутрішньоособистісним конфліктом
А що робити, коли конфлікт проникає у вашу свідомість і діє зсередини? Спробуємо розглянути це питання у дещо розважливій формі.
Парадокс полягає в тому, що підприємці, які успішно долають внутрішньоособистісні конфлікти в своєму житті, не мають про них жодного уявлення. Те саме можна сказати про людей, які постійно перебувають у пригніченому і депресивному стані. Вони не в силах вибратися із «ями свідомості», що утворилася через елементарне незнання.
Існує як мінімум три рівні розвитку конфлікту [11]. Розглянемо кожен із них.
Перший рівень - це відносна рівновага. Все йде за планом. Цей стан можна порівняти із штилем на морі. Вітрильнику нічого не загрожує, він спокійно погойдується на хвилях, але... нікуди не рухається. Бо щастя, як відомо, примушує опустити руки. Буває, що підприємець повністю задоволений роботою своєї компанії, досягнутою часткою ринку та існуючими фінансовими показниками. Він уже не приділяє уваги подальшому розвитку, іноді забуває про необхідність контролю та інші обов’язки. Компанія, за законом зловредності, навіть не бажаючи того, зробить усе, щоб щастя це розтануло.
Припустимо, повернувся такий «бос» після двомісячної відпустки на морі. Прийшов до себе в офіс, де його чекали сюрпризи. З приїздом: на складах нереалізованого товару на 216 тис.дол., замісник з незрозумілих причин подав у відставку, шофер розбив машину в дві години ночі, виконуючи загадкове завдання керівництва.^ так далі. Що називається, пофортунило. Все - крапка. Думати за обідом про їжу він уже не міг. «Що робити? Рятувати ситуацію. А як же намічена на вівторок поїздка до Італії? А Аня? Я ж збирався з нею зустрітися. Ні, потрібно сьогодні ж проглянути звітність...»
Перефразовуючи відоме прислів’я, зауважимо: «Не було б нещастя, щастя допомогло». Досить швидко позбувся герой стійкого ґрунту під ногами. Він уже на другому рівні внутрішньоособисті- сного конфлікту.
» следующая страница »
1 ... 217 218 219 220 221 222223 224 225 226 227 ... 310