З точки зору інституціоналістів, ключовим елементом будь-якої економічної системи є інституція, тому саме вона розглядається ними як центральна категорія аналізу. Існує багато визначень інституцій, в яких дістали відображення різні аспекти цього складного і неоднозначного поняття. Як уже зазначалося, Т. Веблен розумів під інституцією сукупність “стійких звичок мислення, притаманних великій спільності людей” [93]. У трактуванні одного з перших його послідовників, Дж. Коммонса, інституція - це “колективна дія з контролю, лібералізації і розширення індивідуальної дії” [65]. Для У. Ґамільтона найсуттєвішою рисою інституції є її здатність до “нав’язування певної моделі поведінки, що накладається на діяльність людини” [70]. О. Уільямсон до елементів інституційної структури відносить “основні політичні, соціальні і правові норми, що є базою для виробництва, обміну і споживання” [53]. Але, мабуть, найпопулярнішими і найбільш цитованими є визначення Д. Норта. Ось деякі з них:
“Інституції - це правила гри в суспільстві або, точніше, придумані людьми обмеження, які спрямовують людську взаємодію у певне річище. І як наслідок вони структурують стимули в процесі людського обміну - політичного, соціального і економічного” [36, с. 11].
“Інституції - це правила, механізми, що забезпечують їх виконання, і норми поведінки, які структурують повторювані взаємодії між людьми” [35, с. 73].
“Інституції є структурою, яку люди накладають на свої взаємовідносини, визначаючи таким чином стимули, що разом з іншими обмеженнями (бюджетними, технологічними і т.д.) окреслюють межі вибору, а вони, в свою чергу, задають рамки функціонування економіки і суспільства в цілому протягом того чи іншого періоду” [37, с. 6].
Якщо проаналізувати наведені визначення, то можна побачити різницю у трактуванні інституцій представниками старої і неоінституціональної шкіл. Для перших інституції - це насамперед соціально-психологічні феномени стійких звичок мислення та стереотипів поведінки, притаманних великим спільностям людей, які обумовлюються інстинктами, звичками, традиціями та соціальними нормами. “Філософською основою цієї доктрини сьогодні служить гносеологічна теорія “трансцендентального реалізму” (Р. Баскар, Т. Лоусон). Згідно з нею людська свідомість
і поведінка є результатом “підкорення” чуттєвої емпіричної інформації стереотипам і концепціям, що формуються у свідомості кожної людини в ході процесу соціалізації і врешті решт визначають, яким чином людина сприймає чуттєву інформацію (що нею визнається, що відкидається, які робляться висновки)” [33, с. 48].
Прихильники іншого напрямку вважають інституції не стільки культурним чи психологічним явищем, скільки набором правових норм і неформальних правил (правил гри), що утворюють рамки, в яких індивіду дозволяється проявляти свою активність. Будучи послідовними провідниками принципу методологічного індивідуалізму, вони виводять появу і зміну інституцій із взаємодії економічних агентів, вбачають у них результат усвідомленого вибору та відстоюють думку про те, що інституції хоча і формують зовнішні стосовно індивіда стимули, але аж ніяк не впливають на особистісні характеристики і преференції. Незалежність раціональної поведінки економічного агента від інституцій аргументується так: “Раціональна дія спрямована на досягнення результату. Дія, яка регулюється соціальними нормами, не спрямована на результат. Навіть складні норми передбачають, що індивід просто слідує їх приписам, тоді як раціональна поведінка вимагає від індивіда складних розрахунків в умовах невизначеності” [67, с. 357].
Необхідно підкреслити, що в різному трактуванні природи, сфер та способів впливу інституцій полягає найсуттєвіша відмінність між старою та неоінс- титуціональною економічними теоріями.
» следующая страница »
1 ... 44 45 46 47 48 4950 51 52 53 54 ... 241