Концепції інституціональної економічної теорії в управлінні розвитком соц-екон. систем

Таким чином, аналіз сутнісного характеру інституцій, представлених різ­ними дослідниками, дав змогу серед найважливіших функцій інституцій виділити наступні:

1.                Узгодження і координація дій економічних агентів. Мінімізація і ком­пенсація втрат від зіткнення їх інтересів у процесі взаємодії.

2.                Скорочення витрат часу, зусиль і ресурсів, пов'язаних з одержанням та обробкою інформації, обґрунтуванням і прийняттям рішень, укладанням угод та контролем за їх виконанням, тощо.

3.                Забезпечення стабільності соціальних і економічних систем. Збереження і спадкова передача їх суттєвих ознак. Виконання ролі інформаційних матриць для тиражування новацій.

4.                Формування мотивів людської діяльності та системи стимулів.

Інституції як комплекси обмежень можна порівняти з лабіринтом. Ця ана­логія дає змогу краще зрозуміти начебто парадоксальне твердження про те, що збільшення і вдосконалення комплексу обмежень розширює можливості вибору індивіда. Справді, адже чим довший і складніший лабіринт, тим більшу кількість маршрутів можна у ньому обрати. Аналогічно, складніша і досконаліша інсти- туційна структура не тільки вносить додаткові обмеження, але й примножує мож­ливості вибору варіантів дій і способів досягнення успіху. Розгортання і вдос­коналення системи інституцій рівнозначно прокладенню нових коридорів у не­звідане, а отже і розширенню допустимих областей для економічної активності. Найбільш характерні ознаки інституцій представлені схемою (рис. 1.8).

Впливають на трансакційні та трансформаційні витрати

Мають здатність до успадковування

Впливають на систему стимулів

Інституції

Визначають межі, в яких індивіду гарантується свобода дій і захист від сторонніх посягань

Зменшують невизначеність вибору за браком інформації та обмеженості інтелектуальних здібностей

Рис. 1.8. Ознаки інституцій

Інституції зменшують невизначеність вибору за браком інформації та обмеженості інтелектуальних здібностей; орієнтують людину на перевірені варіан­ти дій, подібні яким мали позитивні наслідки у минулому. Вони дають змогу залучати чужий досвід для вирішення власних проблем і дозволяють людям із скромними інтелектуальними можливостями приймати хоча і стандартні, проте більш-менш раціональні рішення.

Зменшення невизначеності економічної поведінки допомагає підвищити достовірність передбачення дій контрагентів, що рівнозначно зростанню стабіль­ності і стійкості системи економічних відносин у цілому. Без інституцій не було б підстав говорити про раціональну поведінку, оскільки вона просто неможлива в умовах невизначеності і нестабільності. Отже, протиставлення раціональної по­ведінки з одного боку, і поведінки, певною мірою обумовленої інституціями, з іншого, є софістичною вправою, оскільки раціональної поведінки без інституцій в реальній економічній дійсності не існує і існувати не може.

Інституції успадковуються внаслідок схильності людей до наслідування, наявній у суспільстві системі навчання та внаслідок дії більш складних механізмів, що включають мотиви, стимули та системи негативних зворотних зв’язків.

Інституції тісно пов'язані зі стимулами. З одного боку, вони створюють систему стимулів, як позитивних (винагорода за дотримання правил), так і нега­тивних (покарання за порушення правил); з іншого - система стимулів обумовлює існування самих інституцій. Якщо дотримання чи недотримання правил не коре- люється з певними наслідками, то інституції зникають як непотрібні.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 46 47 48 49 50 5152 53 54 55 56  ... 241