Інституції визначають межі, в яких індивіду гарантуються свобода дій і захист від обструкції, покарання та сторонніх посягань. Це невід’ємні умови успішної економічної діяльності.
Інституції суттєво впливають на трансакційні та трансформаційні витрати. Досконала система інституцій здешевлює витрати на пошук і обробку інформації, вимірювання, контроль, оцінку, захист прав власності тощо, розширюючи тим самим масштаби та можливості економічної співпраці.
Досить типовим явищем є ототожнення понять “інституція” та “організація”. Воно має місце не лише у широкому загалі, але й серед науковців. Насправді ж між цими категоріями існує суттєва відмінність. Д. Норт, застосовуючи спортивну термінологію, порівнює інституції з правилами гри, а організації з гравцями або командами. Він наголошує: “Концептуально слід чітко відрізняти правила від гравців. Мета правил - визначення способу, згідно з яким відбувається гра. Однак завдання команди в межах цієї сукупності правил полягає в тому, щоб перемогти у грі за допомогою майстерності, стратегії та координації чесними, а іноді й нечесними засобами. Формування стратегії та майстерності - це окремий процес, відмінний від створення, розвитку і формування правил. Організації створюються з певною метою внаслідок сукупності можливостей, породжених існуючою сукупністю обмежень (як інституційних, так і традиційних, відомих з економічної теорії), і під час спроб досягти своїх цілей стають головними рушіями інсти- туційної зміни” [Зб, с. 13-14].
Економічна чи будь-яка інша організація, разом з тим, може розглядатися і як інституція. Але інституцією організація буде лише в тій мірі, в якій нею виконуються функції концентрації, передачі і розповсюдження інформації про те, на яких засадах і за якими правилами вона створена, яка її структура, які закономірності процесів, що відбуваються всередині та навколо неї тощо.
Неоінституціоналізм виник внаслідок перегляду найменш реалістичних засадничих припущень, що формували “захисну оболонку” неокласики. Однак з часом стали піддаватися сумнівам і постулати “жорсткого ядра”. Серйозно похитнули підвалини моделі загальної рівноваги висновки, зроблені Дж. фон Нейманом,
О. Моргенштерном, Дж. Нешем та ін. в процесі розвитку теорії ігор. Було доведено, що в економічній системі може існувати декілька точок рівноваги; що серед них може не бути точки, оптимальної за критерієм Парето; більш того, виявилося, що рівноваги може не існувати взагалі.
Нищівної критики зазнало фундаментальне положення про раціональний вибір. Г. Саймон розробив теорію неповної раціональності, де довів, що індивід не в змозі ні зібрати, ні належним чином обробити необхідну для прийняття раціональних рішень інформацію. Цілком логічним виявився висновок, що “розум, здібності до обробки інформації також є рідкісними ресурсами” [9G, с. 12]. Зважаючи на все це, принцип оптимізації (optimising), на якому ґрунтується модель раціонального вибору, пропонувалося замінити на принцип задовільності (statisfacing).
Був переглянутий і постулат про ендогенний характер і стабільність преференцій, що проявилося у частковому визнанні двостороннього характеру взаємодії інституцій та індивідів.
Найповніше наслідки реформування дістали відображення у роботах представників економіки угод (Л. Тевено, О. Фавро, А. Орлеан, Р. Буайе), яка розвинулася у середині 1980-х років у Франції.
Сукупність теорій, що ґрунтуються на засадничих припущеннях, одержаних у результаті модифікації не лише “захисної оболонки”, але й “жорсткого ядра неокласики”, дехто з дослідників виділяє у третій самостійний напрям інституціоналізму і називає його новою інституціональною економікою. Інші ж вважають, що для цього немає вагомих підстав, оскільки новий і неоінсти- туціоналізм досить органічно поєднуються і мають багато спільного. Появу нової інституціональної теорії вони розглядають як наступний, цілком логічний етап розвитку неоінституціоналізму.
» следующая страница »
1 ... 47 48 49 50 51 5253 54 55 56 57 ... 241