Слід зауважити, що згадані цінні ідеї щодо взаємодії позитивних і негативних зворотних зв’язків у відкритих соціоекономічних системах визначили ряд перспективних напрямків подальшого розвитку економічної науки. Вони набули особливої актуальності та практичної значимості в кінці ХХ, на початку ХХІ століття у зв'язку з динамічністю науково-технічного, технологічного і економічного розвитку та з огляду на розгортання широкомасштабних трансформаційних процесів у постсоціалістичних країнах.
Еволюційний метод, на відміну від класичного, не претендує на точне передбачення результатів процесу. Детермінізму класиків та неокласиків еволюціоністи протиставляють тезу про принципову неможливість точного визначення майбутніх станів складних систем. Але це не свідчить про відмову від реалізації прогностичної функції науки, а лише про перенесення уваги на виявлення правил і механізмів, що визначають спектр більш чи менш вірогідних наслідків.
Замість марного пошуку жорстких закономірностей, які природно не властиві соціально-економічній системі, Т. Веблен запропонував досліджувати закономірності вищих порядків, а саме - правила і механізми їх відбору. Сукупність таких правил і механізмів розглядалася Т. Вебленом як інституційне середовище економічної діяльності. Саме завдяки інституціям, на думку Т. Веблена, забезпечується стабільність і спадковість у економічних процесах. Здатність інституцій до мінливості обумовлює можливість адаптації економіки до змін у зовнішніх і внутрішніх умовах господарювання.
Застосування методологічних підходів, що ґрунтуються на еволюційній теорії, на наш погляд, могло б стати особливо ефективним в умовах радикальних системних та інституційних змін, які мають місце сьогодні в Україні та інших державах з перехідною економікою.
Безумовна заслуга Т. Веблена полягає у виділенні інституції як ключової еволюціонуючої одиниці. Ця ідея виявилася досить продуктивною та життєздатною і не втратила своєї актуальності понині. Вона дала змогу звільнити теорію від впливу біологічного редукціонізму, сліпого використання біологічних аналогій для пояснення соціально-економічної еволюції.
Інституції, за визначенням Т. Веблена, це “стереотипи думки” (habit of thought) або сукупність “стійких звичок мислення, притаманних великій спільності людей” [93, с. 239]. Усталеність думок пов'язується із стійкими стереотипами поведінки. Стандарти мислення і поведінки формуються у певному культурному контексті, передаються від покоління до покоління і інтерналізуються індивідами. Інституції за Т. Вебленом - це соціально-психологічні феномени, що є свого роду інстинктами. Таке трактування дещо принижує їх роль як фактора організації колективної дії, яка не завжди може пояснюватися, виходячи лише із особливостей індивідуальної поведінки. Як було доведено згодом, інституції можуть існувати і як зовнішні стосовно окремого суб'єкта феномени, розвиватися за влас- ною логікою, поєднуватися між собою, створюючи більш чи менш стійкі інсти- туційні структури [81].
Т. Веблен різко критикував неокласичну концепцію раціональної поведінки всезнаючого, гедоністичного і максимізуючого “homo economicus”, іронічно порівнюючи його з швидкодіючим калькулятором задоволень і страждань. Він стверджував, що існує багато різноманітних типів економічної поведінки, які визначаються інституціями-інстинктами. У разі, коли поєднуються і “заручаються підтримкою звички” [92, с. 48-49]. інстинкти допитливості, майстерності і батьківства, виникає “промислова поведінка”, яка полягає у “пошуку ефективних засобів для життя” шляхом “зростання технологічної майстерності”. Коли ж майстерність і допитливість поєднуються з егоїстичними і корисливими інстинктами має місце поведінка “грошового суперництва”. Широко розповсюджені й інші, часто “недолугі способи поведінки” та “непотрібні інституції”, серед яких переважають стадне почуття, бездумне наслідування та “демонстративне споживання”.
» следующая страница »
1 ... 39 40 41 42 43 4445 46 47 48 49 ... 241