4. Якщо неокласичні моделі описують процеси, що відбуваються переважно у довгостроковому періоді, то кейнсіанські - у короткостроковому.
5. Якщо основною сферою інтересів неокласики є мікроекономічний аналіз, то кейнсіанство зосереджує свою увагу на макроекономічних проблемах. З макро- економічних позицій воно розглядає і поведінку споживачів, визнаючи вихідними властивості загалом всієї їх маси. Ці загальні властивості формуються в результаті дії закону великих чисел, що згладжує індивідуальні особливості. Такий підхід суперечить логіці неокласиків, які за вихідну приймають модель поведінки індивіда і виводять з неї мікро і макроекономічні закономірності системи.
Незважаючи на вказані відмінності, неокласична і кейнсіанська теоретичні системи мають багато спільного, більше того, вони органічно доповнюють одна одну. Перша, хоча і є універсальною та всеосяжною, проте не може дати задовільного пояснення стійких і тривалих відхилень економіки від рівноважного стану. Друга ж розкриває причини порушення рівноваги і обґрунтовує способи її відновлення, але, разом з тим, всупереч назві, до статусу загальної не дотягує. Зіставляючи ці дві системи, відомий економіст В. Леонтьєв відзначає: “Класичний підхід з його набором припущень, сформульованих без скидки на динамічні аспекти проблеми, страждає від того, що можна було б назвати “теоретичною далекозорістю” - здатністю правильно оцінювати довгострокові тенденції і разом з тим вражаючою неспроможністю пояснити чи навіть описати короткострокові зміни і коливання. Не будучи панацеєю, “кейнсіанські окуляри” дещо покращують аналітичне бачення короткострокових явищ, однак вони абсолютно затуляють довгостроковий напрям економічного розвитку” [31, с. 128].
Як бачимо, позиції кейнсіанців і неокласиків хоча і відрізняються, проте не є антагоністичними і абсолютно несумісними. Зважаючи на це, у наукових колах розгорнулася активна діяльність, спрямована на їх узгодження і об’єднання. Особливо відзначилися у цьому плані такі відомі економісти як Дж. Хікс, Е. Хансен, П. Са- муельсон, Л. Клейн та інші. Завдяки їх зусиллям у рамках mainstream сформувалася теоретична система під назвою “неокласичного синтезу”, що обґрунтовує можливість, доцільність і ефективність поєднання приватної ініціативи на мікро- рівні з активним державним регулюванням на макрорівні.
Необхідно усвідомлювати, що перш ніж приймати рішення про застосування тих чи інших теоретичних концепцій у практиці господарювання, потрібно визначити, наскільки вони узгоджуються з інституційним контекстом тієї чи іншої країни в той чи інший період часу. З цього приводу Ю. Ольсевич зауважує, що “в 30-40 роки ХХ ст., коли вирішувалося питання про долю капіталізму, монетаризм не користувався авторитетом не тому, що у нього не було таких талановитих представників, як Мілтон Фрідмен, а тому, що на той час він був непридатним і навіть небезпечним. Теорія Кейнса виявилася саме такою, яка найкраще відповідала інституційним умовам, що склалися у країнах Заходу в період з 30-х до першої половини 70-х років. Але для настання “ери кейнсіанства” “потрібні були глибокі потрясіння другої світової війни, розвал імперій і жорсткий пресинг холодної війни, науково-технічна революція, що розгорнулася з кінця 50-х років, щоб інституційна структура, ця “кристалічна решітка” економічної системи, кардинально змінилась.” [18, с. 115].
Із викладеного можна зробити висновок, що хоча кейнсіанство і є теорією регулювання економічних змін, проте надавати йому пріоритет на даному етапі реформування української економіки було б несвоєчасно і недоречно. Кейнсіан- ство, як і неокласика, навряд чи буде особливо корисним до тих пір, поки у суспільстві не відбудуться ґрунтовні інституційні зрушення. Самі ж ці теорії не вказують на напрямки і методи ініціації та стимулювання трансформації інституцій. Більшість проблем, що потребують вирішення, лежать поза межами як кейнсіанського, так і неокласичного аналізу. Обидві теоретичні системи опираються на неявне припущення про те, що інституційна структура ринкової економіки апріорно існує, тоді як в Україні її створення далеко ще не завершене. Найбільш актуальні для нас теоретичні проблеми, що потребують першочергового вирішення, стосуються не стільки того, як ефективно експлуатувати соціально- орієнтовану ринкову економіку, а того, як її створити.
» следующая страница »
1 ... 36 37 38 39 40 4142 43 44 45 46 ... 241