Сьогодні виняткову важливість для нашої країни має нагальне вирішення завдання підвищення сукупних доходів і платоспроможного попиту населення. Воно є основною умовою зрушення з місця чи не найболючішої для економіки проблеми інвестицій. Кейнсіанська теорія пропонує досконало розроблені методи подолання подібних кризових ситуацій. Але приймати рішення про їх використання потрібно вкрай зважено і обережно. На наш погляд, застосування кейн- сіанських підходів в умовах трансформації економіки перехідного типу може бути ефективним лише тоді, коли відбудуться певні зрушення у інституційній основі суспільства і більш досконалою стане ринкова інфраструктура. А це значить, що здійснювати перетворення за кейнсіанськими моделями потрібно лише після реалізації програм, розроблених на основі інституціональної теорії або у комплексі з ними.
У кейнсіанських моделях хоча й враховуються особливості соціальної психології, проте не приймається до уваги ряд важливих інституційних факторів, зокрема тих, що пов’ язані з національно-культурною та історичною специфікою, особливостями політичної та правової системи тощо. В умовах, коли суспільні і економічні інституції недосконалі, ринковий механізм не налагоджений, державний апарат не ефективний, централізоване регулювання сукупного попиту навряд чи дасть очікувані результати. Навпаки, спрямовані на стимулювання сукупного попиту, але некваліфіковані дії влади, яка до того ж не завжди орієнтована виключно на державні інтереси, можуть ще більше розладнати не до кінця збалансований і поки що дуже вразливий ринковий механізм.
Висловлюються сподівання, що теорія Кейнса допоможе вирішити дуже гостру сьогодні в Україні проблему забезпечення зайнятості. Однак, перш, ніж братися за використання цього інструменту подолання безробіття, не зайвим було б прислухатися до зауважень Ф. Хайєка, який звертав увагу на те, що Кейнс розвивав свою макротеорію “.головним чином, як теорію зайнятості, що виходила, у всякому разі спочатку, із припущення про наявність не задіяних резервів різноманітних факторів виробництва. Результатом було нехтування факту рідкісності ресурсів, а в підсумку структуру відносних цін тлумачили винятково як результат історичного розвитку, який не потребує теоретичного аналізу. Можливо, що такого роду теорія була корисною у ситуації загального безробіття, породженого Великою депресією. Але від неї не так вже й багато користі в умовах безробіття, що існує сьогодні і можливого у майбутньому. Поява і зростання безробіття в період інфляції переконливо показує, що безробіття не являє собою всього лиш функцію загального попиту, але визначається структурою цін і виробництва, які можна зрозуміти лише за допомогою мікротеорії” [55, с. 9].
Як уже підкреслювалося, хоча у кейнсіанських моделях враховується фактор держави, але політичній владі там відводяться лише обмежені функції стимулювання сукупного попиту, що не відображає всього багатого і різноманітного спектру можливостей її впливу на економічні процеси. Отже, кейнсіанство, як і неокласику, не можна назвати політичною економією.
Серед найсуттєвіших відмінностей кейнсіанського і неокласичного підходів вважаємо за потрібне відзначити такі:
1. Якщо у неокласичних моделях вирішальний вплив на обсяг продукту і зайнятість має пропозиція, то у кейнсіанських - попит.
2. Якщо неокласична макроекономічна рівновага є єдино можливою і такою, що гарантує суцільну зайнятість і повне використання ресурсів, то за Кейнсом таких рівноважних станів може бути багато при різних варіантах зайнятості і використання ресурсів, від близьких до оптимального до значно віддалених від нього.
3. Якщо неокласики оцінюють втручання держави у економічні процеси як зайве і непродуктивне, то Кейнс доводить, що активна державна макроекономічна політика регулювання сукупного попиту є необхідною.
» следующая страница »
1 ... 35 36 37 38 39 4041 42 43 44 45 ... 241