Крім того, недоліком запропонованого підходу є те, що поза системою податкових пільг залишаються інноваційні проекти, впровадження яких відбувається шляхом трансферу технологій через придбання ліцензій. Як правило, іноземні прямі інвестиції здійснюються за умови використання технології, пропонованої інвестором. Відмовляючи їм у пільговому оподаткуванні, держава зменшуватиме можливості технологічного оновлення економіки.
Отже, на основі проведених досліджень можна зробити висновок про те, що розроблення українським урядом численних програм підтримки інноваційної діяльності, прийняття Верховною Радою закону “Про інноваційну діяльність” не сприяло достатньою мірою активізації інноваційних процесів. На наш погляд, недоліком усіх спроб сформувати механізм активізації інноваційної діяльності є те, що з поля зору випадає одна із його ключових ланок - стимули вищого менеджменту підприємств. Всі розроблені заходи стосуються підприємства як ринкового агента, причому має місце ототожнення власне підприємства і його керівника. Однак, як зазначалося вище, в умовах становлення ринкової економіки мотиваційні преференції потенційних учасників інноваційного процесу - власника бізнесу, топ-менеджера, менеджерів нижчих рівнів та рядових робітників здебільшого не співпадають. Має місце не лише протистояння держави і підприємця, яке виливається у приховування підприємцем доходів, але і опортунізм у поведінці топ-менеджерів, коли вони занижують цілі і завищують ресурсні потреби, збільшуючи свої можливості отримання внутрішньої ренти протягом дії контракту. Їх система винагороди здебільшого не стимулює до роботи на перспективу.
Крім того, слід мати на увазі, що механізм мотивації інноваційної діяльності буде ефективним, якщо він стосуватиметься усіх складових інноваційної діяльності і обидві його частини - стимули і мотиви - відповідатимуть завданням мотивування. В аспекті даного дослідження йдеться про активізацію інноваційної діяльності всіх учасників інноваційного процесу - від створювачів новацій до організаторів їх впровадження, однак особливе місце серед них займає вищий рівень менеджменту. Саме топ-менеджери здійснюють остаточний вибір на користь того чи іншого рішення, керуючись своїми мотиваційними преференціями. Тому важливо забезпечити відповідність існуючих систем винагород вищого менеджменту до завданням інноваційного розвитку.
2.1.3. Формування мотиваційних преференцій менеджменту
підприємств в контексті завдань інноваційного розвитку
Як зазначалося вище, відмова від прямого втручання держави в діяльність підприємств та організацій на початку перехідного періоду спричинила на перших порах втрату ними орієнтирів, що окреслювали поле господарської діяльності і визначали основні точки прикладання зусиль вищого менеджменту. Це призвело також до руйнування систем стимулювання керівників підприємств, які здебільш- шого являлися і їх власниками або одними із них. Стимули фактично мали формуватися державою через податковий та фінансово-кредитний механізм, однак в умовах перехідного періоду законодавчі органи не змогли розставити правильні акценти у відповідних законах, внаслідок чого не була забезпечена їх вмотивованість до підвищення ефективної діяльності підпорядкованих їм підприємств, яка б виражалася у зростанні маси прибутку.
Дослідження можливості вирішення проблеми підвищення ефективності діяльності вітчизняних підприємств, в тому числі через використання інноваційних факторів розвитку, здійснюється багатьма вченими. Серед інших висловлюються пропозиції здійснити перегляд результатів приватизації, для того щоб змінити неефективного власника. Проте, на наш погляд, реприватизація не забезпечить головного - зміни механізму впливу на поведінку власників і керівників підприємницьких структур. Ефективним він буде лише тоді, коли в його основі лежатимуть не засоби адміністративного впливу, а економічні важелі, ті - в основі яких знаходиться економічний інтерес, завдяки чому керуючий вплив здійснюється у режимі саморегуляції. Створення такого механізму особливо актуально для акціонерних товариств з часткою державної власності, оскільки через недостатню вмотивованість їх топ-менеджерів вони налаштовані на рентоорієн- товану поведінку більше, ніж менеджери, що працюють у приватному секторі.
» следующая страница »
1 ... 96 97 98 99 100 101102 103 104 105 106 ... 241