Намагання держави об’ єднати перелічені варіанти інноваційної політики можемо побачити у прийнятому 16 січня 2003 року законі “Про пріоритетні напрямки інноваційної діяльності в Україні” [43], яким створено правову базу для концентрації ресурсів держави на провідних напрямках науково-технологічного оновлення виробництва, забезпечення внутрішнього ринку конкурентоспроможною наукомісткою продукцією та виходу з нею на світовий ринок. У законі виділено 41 стратегічний напрямок у розвитку економіки, яким планується надавати державну підтримку. Деякі фахівці висловлюють думку, що при незначному бюджетному фінансуванні інновацій в Україні такий перелік напрямків занадто великий. Навіть значно багатші країни не можуть собі цього дозволити. Наприклад, у Японії всього вісім пріоритетних напрямків інноваційної діяльності, у США - лише три, у Росії - 17 [59].
З січня 2003 р. набрав сили закон “Про інноваційну діяльність” [42]. У ньому, зокрема, вказується, що державне регулювання інноваційної діяльності, здійснюється шляхом:
- визначення і підтримки пріоритетних напрямів інноваційної діяльності державного, галузевого, регіонального і місцевого рівнів;
- формування і реалізації державних, галузевих, регіональних і місцевих інноваційних програм;
- створення нормативно-правової бази та економічних механізмів для підтримки і стимулювання інноваційної діяльності;
- захисту прав та інтересів суб’єктів інноваційної діяльності;
- фінансової підтримки виконання інноваційних проектів;
- стимулювання комерційних банків та інших фінансово-кредитних установ, що кредитують виконання інноваційних проектів;
- встановлення пільгового оподаткування суб'єктів інноваційної діяльності;
- підтримки функціонування і розвитку сучасної інноваційної інфраструктури.
Аналіз закону “Про інноваційну діяльність” показує, що він містить інструменти як стратегічного, так і оперативного регулювання інноваційних процесів. Зважаючи на те, що реалізація стратегічних завдань вимагає значних фінансових вкладень у довгострокові інноваційні проекти, законом передбачається підтримка держави при реалізації ризикованих інноваційних проектів, здійсненні великих науково-технічних програм, що потребуватимуть об’єднання наукового потенціалу не лише окремих підприємств галузі, а й певної сукупності галузей промисловості. Це забезпечуватиме сприятливі умови для створення і широкого застосування принципово нових машин, матеріалів, комплексних технологічних систем, оперативного освоєння новітніх науково-технологічних розробок, для постійного відтворення та ефективного використання науково-технічного потенціалу країни і дасть змогу здійснити масштабні зрушення в економіці.
Поряд із прямою фінансовою підтримкою розвитку стратегічно важливих напрямів інноваційної діяльності, законом передбачається використання низки інструментів оперативного управління інноваційними процесами, що забезпечуватиме підтримання дієвості форм і методів державного регулювання інноваційної діяльності, своєчасного і оперативного внесення до них необхідних коректив у разі зміни деяких акцентів інноваційної політики держави відповідно до нових умов. За своєю суттю заходи поточної інноваційної політики спрямовані на зміцнення інноваційного потенціалу підприємств, підвищення якості продукції та ефективності виробництва.
» следующая страница »
1 ... 92 93 94 95 96 9798 99 100 101 102 ... 241