Концепції інституціональної економічної теорії в управлінні розвитком соц-екон. систем

Зовсім іншим буде вектор мотивації вищого менеджменту, коли його ви­нагорода безпосередньо залежатиме від ринкової вартості підприємства. Він буде вмотивований до інноваційно-активної поведінки, оскільки навіть в умовах ста­новлення ринкових відносин ринкова вартість підприємства зростає не з огляду можливостей його власників здобувати конкурентні переваги через різного роду пільги, а завдяки зростанню виробничого та інноваційного потенціалу.

Проте однієї вмотивованості вищого менеджменту недостатньо. Здатність до інноваційної діяльності визначається ресурсними можливостями підприємства, які лежать як у площині кадровій, так і фінансовій. І якщо перша проблема ви­рішується через відповідну кадрову політику (в тому числі і розвитку персоналу), то вирішення другої (за умов нестачі власних коштів) залежить від умов отри­мання кредитів (плата за кредит, терміни погашення, гарантії надання та ін.). Ви­сокий ризик, що супроводжує впровадження нового, повинен певною мірою ком- пенсовуватися через встановлені законодавчо пільги (щодо кредитування, оподат­кування чи страхування). За відсутності таких пільг у чинному законодавстві і при наявності критичної маси інноваційно-активних підприємців вони можуть бути пролобійовані у законодавчому органі і забезпечити відповідні преференції підпри- ємствам-інноваторам. Однак норми можуть бути змінені на користь інноваторів лише за умови появи критичної маси інноваційно-активних топ-менеджерів. А це ста­не можливим, коли в основу їх винагороди буде покладено показник, що безпосе­редньо відображає внесок менеджера у зміцнення ринкових позицій підприємства.

Проте проблема вмотивованості економічних агентів до інноваційної діяль­ності є значно ширшою, ніж видається на перший погляд. Ефективність інно­ваційної діяльності залежить не лише від мотиваційних преференцій вищого ме­неджменту підприємств. Хоча рішення про створення чи залучення інновацій у діяльність підприємства приймаються його вищим менеджментом, однак реалі­зація інновацій здійснюється за участю менеджерів усіх рівнів, а також і рядових робітників. Їх готовність до інноваційної діяльності і здатність виконувати нові ви­ди робіт впливає як на терміни реалізації інновацій, так і на їх конкуренто­спроможність, обумовлюючи в кінцевому підсумку економічну вигідність інно­вацій. Крім того, налаштованість працівників підприємства на постійне вдоскона­лення своєї роботи, тобто на впровадження поліпшуючих новацій, дає змогу про­довжити життєвий цикл базисних інновацій, що також підвищує віддачу від них.

Для визначення точок прикладення зусиль і акцентів у стимулюванні інно­ваційної діяльності на всіх рівнях управління можна скористатися моделлю здійс­нення організаційних змін [33, с. 533-538]. Вона відображає взаємопов’язаність дій вищого керівництва, спрямованих на вирішення проблеми, обумовленої змі­нами у зовнішньому середовищі, і наступними кроками середньої та низової ланок менеджменту у напрямку реалізації задуманого. Її схема, адаптована нами з ура­хуванням завдань дослідження, наведена на рис. 2.5.

Наведена модель може бути використана як основа для розроблення мо­тиваційного механізму інноваційної діяльності підприємства. Для цього насам­перед охарактеризуємо її етапи.

Етап 1. Тиск і спонукання до дій. Під впливом змін у зовнішньому се­редовищі організація (підприємство) втрачає можливості отримувати доходи, які задовольняють її власників, що служитиме причиною відповідного зниження доходів топ-менеджера або навіть його звільнення. Усвідомлюючи це, він прагне усунути проблему - знайти шляхи підвищення рівня доходності. В умовах дос­коналої конкуренції це здебільшого вимагає впровадження новацій. Це можливо за умов, коли законодавчо-правове поле, яке є елементом середовища господарю­вання, не окреслює більш вигідних засобів підвищення ефективності, ніж ті, що лежать у сфері інноваційної діяльності. Таким чином, першим кроком на шляху інноваційного розвитку має стати чітке усвідомлення керівників компанії, що зростання їх доходів знаходиться у прямій залежності від ефективності діяльності керованого ними підприємства, що в свою чергу залежить від його здатності створювати та реалізовувати інновації.

 

« Содержание


 ...  105  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я