Детінізація економіки у контексті трансформаційних процесів

•      спекулятивних операціях на біржі щодо курсу національної валю­ти з метою наживи;

•      нормативному, адміністративному, економічному забезпеченні не­цільового використання державних капітальних вкладень, бюджетних та іноземних кредитів, банківських активів тощо;

•      незаконному одержанні коштів державного бюджету, прискоренні проходження фінансових документів, консультуванні підприємницьких структур щодо схем ухилення від оподаткування, забезпеченні їх діяль­ності через збиткові для держави операції в офшорних зонах;

•      активній участі у забезпеченні функціонування як централізова­них, так і децентралізованих позабюджетних «спеціальних» і резервних криміналізованих фондів;

•      неповерненні коштів закордонними партнерами, проведенні збит­кових для України експортно-імпортних операцій з наступним розподі­лом доходів і перерахуванням їх на спеціальні зарубіжні рахунки;

•      протиправному використанні коштів державного бюджету шля­хом надання їх підприємницьким структурам для державних закупок з метою наступного розподілу доходів та особистого збагачення;

•      лобіюванні при розробці та прийнятті нормативних актів в інтере­сах заінтересованих кримінальних угруповань;

•      використанні службового становища для перекачування держав­них коштів та матеріальних цінностей в комерційні структури з наступ­ним переведенням грошей у готівкову форму;

•      безпосередній участі посадових осіб, державних службовців еконо­мічних інституцій держави у комерційній діяльності для одержання осо­бистого чи корпоративного прибутку за рахунок протиправного викори­стання бюджетних коштів, протиправно отриманих пільг, державних ре­сурсів, гарантій держави тощо;

•      використанні посадовими особами службового становища, методів тиску, впливу на правоохоронні органи, економічних агентів, державні інституції, засоби масової інформації для здобуття особистої та корпора­тивної вигоди тощо.

Складність боротьби з економічною злочинністю серед службовців економічних інституцій держави, неефективність існуючого правового захисту від неї полягає в реальних їх можливостях, використовуючи вла­ду, повноваження та систему номенклатурних зв’язків, перешкоджати намаганням обмежити чи протидіяти їх кримінальній діяльності з боку суспільства, правоохоронних органів. Саме цією обставиною можна по­яснити слабкість сучасного кримінально-правового обмеження економі­чної злочинності з боку державних службовців у чинному Кримінально­му кодексі України, яким встановлено тільки кілька складів таких зло­чинів.

Неефективність сучасної системи кримінально-правової системи протидії вказаному сегменту економічної злочинності виявляється хоча б у тому, що Кримінальний кодекс України, зокрема розділ VII «Злочини у сфері господарської діяльності», який прийнятий Верховною Радою Ук­раїни 5 квітня 2001 р., практично повністю повторює відповідний розділ

Кримінального кодексу Росії, прийнятого Держдумою Росії у 1996 році, тобто у розпалі корупційних і кримінальних скандалів у Росії періоду початкового нагромадження капіталів.

Система кримінально-правового захисту від економічної злочинності службовців економічних інституцій держави повинна бути значно підси­лена і розбудована. Необхідно було б розробити систему нових складів цього небезпечного сегмента економічної злочинності, для чого виділити у Кримінальному кодексі спеціальний розділ «Злочини проти державно­го управління економікою».

 6. Соціально-економічні фактори корупції

Дослідження тіньової економіки показують, що функціонування її у власному автономному режимі, ізольованому від офіційної частини «світлої» економіки, від обміну управлінськими зв’язками з державним управлінням, є обмеженою абстракцією. Насправді існує розвинутий ме­ханізм зв’язку між цими секторами управління національною економі­кою, який, власне, і забезпечує рух всього тіньового економічного про­стору.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 78 79 80 81 82 8384 85 86 87 88  ... 350