До характерних ознак економічної злочинності з боку її суб’єктів слід віднести наявність їх двоїстості — як фізичної, так і юридичної особи. Ознаки фізичної особи тісно пов’язують її з професійною економічною діяльністю, безвідривністю скоєння злочину і процесу виконання, використання функцій менеджера, можливістю пристосування внутрішнього і зовнішнього середовища управління для злочинної діяльності, свідомого використання прикриття діяльності менеджера для скоєння злочину.
Важливо звернути увагу на характерну мотивацію у поведінці економічного злочинця: сам себе він не відчуває злочинцем, вважає, що злочинну діяльність скоює заради інтересів підприємництва або держави, його дії не мають спрямування проти конкретних громадян, підприємців. Юридичні особи є традиційним суб’єктом економічної злочинності. Слід зазначити, що існують, незважаючи на це, суттєві відмінності у вирішенні проблеми кримінальної відповідальності юридичних осіб у різних правових системах. Найбільш розвинута інституція відповідальності юридичних осіб — у США та Англії. У США для кваліфікації економічного злочину широко застосовується теорія виключної відповідальності третіх осіб, відповідно до якої голова корпорації може нести відповідальність за дії своїх службовців. Якщо ж їх дії можуть бути кваліфіковані як злочинні з метою створення певної вигоди корпорації, то дії корпорації в цілому визначаються як злочинні, при цьому не виключається і персональна відповідальність службовців.
Однією з центральних ознак економічного злочину є його об’єкт. Під таким треба розуміти порядок управління економікою в цілому та окремих її елементів. Економічна злочинність паразитує саме за рахунок порушення нормального процесу управління економікою, використовує легальні управлінські технології у своїх злочинних цілях, свідомо порушує нормальне середовище процесів управління. Так, до серйозних економічних злочинів законодавство країн з традиційно розвинутою ринковою економікою відносить порушення правил вільної конкуренції, тобто свідомий злочинний вплив на середовище процесів управління, руйнування механізмів конкурентного ринку. На цьому виді економічної злочинності треба докладніше зупинитися, бо він відбиває характерні особливості об’єкта економічної злочинності загалом.
Конкуренція виступає як фактор саморегулювання, самоуправління суб’єктів ринкового господарства, отже, порушення цього механізму призводять до руйнації механізму зв’язку виробництва, розподілу, обліку і споживання, попиту та пропозиції, а в остаточному підсумку між суспільними потребами і виробництвом. Конкуренція підпорядковує індивідуальні прагнення суб’єктів господарювання суспільним інтересам, змушує товаровиробників зменшувати індивідуальні виробничі затрати, підвищувати якість продукції та послуг. Отже, конкуренція є загальним фундаментальним чинником системи управління ринковою економікою. Тому й посягання на вільну конкуренцію розглядається як тяжкий економічний злочин, що призводить до руйнації базових засад керування господарством.
Серед злочинів, що пов’язані з порушеннями правил вільної конкуренції, існує змова про фіксування цін. Злочином вважається не саме по собі фіксування цін (що не є протизаконним), а змова між конкурентами, тобто свідомі дії по усуненню вільної конкуренції, руйнації саме механізмів управління.
Ознаками економічної злочинності є суттєва шкода, що завдана суспільству. Вище ми вже відзначили величезні обсяги фізичної та моральної шкоди, що завдаються цими видами злочинності. Не менші обсяги і суто економічної шкоди. Так, за оцінками фахівців США, втрати лише від такого виду економічної злочинності, як злочинність корпорацій, сягають від 174 млрд дол. до 231 млрд. дол. на рік, тобто понад 20% валового національного продукту цієї країни.
» следующая страница »
1 ... 74 75 76 77 78 7980 81 82 83 84 ... 350