Детінізація економіки у контексті трансформаційних процесів

До характерних ознак економічної злочинності з боку її суб’єктів слід віднести наявність їх двоїстості — як фізичної, так і юридичної особи. Ознаки фізичної особи тісно пов’язують її з професійною економічною діяльністю, безвідривністю скоєння злочину і процесу виконання, вико­ристання функцій менеджера, можливістю пристосування внутрішнього і зовнішнього середовища управління для злочинної діяльності, свідомо­го використання прикриття діяльності менеджера для скоєння злочину.

Важливо звернути увагу на характерну мотивацію у поведінці еконо­мічного злочинця: сам себе він не відчуває злочинцем, вважає, що зло­чинну діяльність скоює заради інтересів підприємництва або держави, його дії не мають спрямування проти конкретних громадян, підприємців. Юридичні особи є традиційним суб’єктом економічної злочинності. Слід зазначити, що існують, незважаючи на це, суттєві відмінності у вирішенні проблеми кримінальної відповідальності юридичних осіб у різних право­вих системах. Найбільш розвинута інституція відповідальності юридич­них осіб — у США та Англії. У США для кваліфікації економічного зло­чину широко застосовується теорія виключної відповідальності третіх осіб, відповідно до якої голова корпорації може нести відповідальність за дії своїх службовців. Якщо ж їх дії можуть бути кваліфіковані як злочинні з метою створення певної вигоди корпорації, то дії корпорації в цілому ви­значаються як злочинні, при цьому не виключається і персональна відпо­відальність службовців.

Однією з центральних ознак економічного злочину є його об’єкт. Під таким треба розуміти порядок управління економікою в цілому та окремих її елементів. Економічна злочинність паразитує саме за рахунок порушення нормального процесу управління економікою, використовує легальні управлінські технології у своїх злочинних цілях, свідомо пору­шує нормальне середовище процесів управління. Так, до серйозних еко­номічних злочинів законодавство країн з традиційно розвинутою ринко­вою економікою відносить порушення правил вільної конкуренції, тобто свідомий злочинний вплив на середовище процесів управління, руйну­вання механізмів конкурентного ринку. На цьому виді економічної зло­чинності треба докладніше зупинитися, бо він відбиває характерні особ­ливості об’єкта економічної злочинності загалом.

Конкуренція виступає як фактор саморегулювання, самоуправління суб’єктів ринкового господарства, отже, порушення цього механізму при­зводять до руйнації механізму зв’язку виробництва, розподілу, обліку і споживання, попиту та пропозиції, а в остаточному підсумку між суспіль­ними потребами і виробництвом. Конкуренція підпорядковує індивіду­альні прагнення суб’єктів господарювання суспільним інтересам, змушує товаровиробників зменшувати індивідуальні виробничі затрати, підвищу­вати якість продукції та послуг. Отже, конкуренція є загальним фунда­ментальним чинником системи управління ринковою економікою. Тому й посягання на вільну конкуренцію розглядається як тяжкий економічний злочин, що призводить до руйнації базових засад керування господарством.

Серед злочинів, що пов’язані з порушеннями правил вільної конку­ренції, існує змова про фіксування цін. Злочином вважається не саме по собі фіксування цін (що не є протизаконним), а змова між конкурентами, тобто свідомі дії по усуненню вільної конкуренції, руйнації саме механізмів управління.

Ознаками економічної злочинності є суттєва шкода, що завдана су­спільству. Вище ми вже відзначили величезні обсяги фізичної та мораль­ної шкоди, що завдаються цими видами злочинності. Не менші обсяги і суто економічної шкоди. Так, за оцінками фахівців США, втрати лише від такого виду економічної злочинності, як злочинність корпорацій, ся­гають від 174 млрд дол. до 231 млрд. дол. на рік, тобто понад 20% валового національного продукту цієї країни.

 

« Содержание


 ...  79  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я