Детінізація економіки у контексті трансформаційних процесів

Неухильно зростаючі економічні і фінансові можливості ділків тіньо­вого бізнесу призводять до розширення масштабів підкупу державних чиновників. За американськими оцінками, на підкуп впливових чинов­ників у державних структурах великі злочинні угруповання витрачають від 30 до 50% своїх прибутків. Проведеними соціологічними досліджен­нями встановлено, що потенційних хабарників серед чиновників держав­ного апарату, тобто осіб, які за сприятливих умов готові отримати хабар, — 70%.

 87% опитаних українських підприємців підтвердили, що безпосе­редньо стикаються з корупцією у держустановах і змушені сплачувати хабарі. 77% впевнені, що працівники контролюючих органів штучно ство­рюють ситуації, які провокують на порушення законодавства

.

Відбувається злиття корумпованих державних чиновників різного рівня і тіньових економічних структур, підсилюється їхнє прагнення впливати на прийняття економічних і політичних рішень і навіть прорва­тися до важелів державної влади. Масштаби організованої економічної злочинності в Україні, що обумовлюються процвітанням корупції на всіх поверхах державної влади, такі великі, що поставили під загрозу не тільки нормальне здійснення трансформаційних процесів, а й основні підвали­ни державності як такі.

Чим викликано таке бурхливе зростання корупції? Експерти Світо­вого банку вважають, що хвиля корупції захльостує суспільство тоді, коли і державні чиновники, і приватні суб’єкти господарської діяльності одер­жують можливість збагачуватися без особливого ризику. Саме така ситу­ація складається в країнах з перехідною економікою. Традиційні форми контролю слабшають перед тим, як починають діяти нові правові обме­ження. Крім того, держава, як і раніше, володіє величезним багатством — підприємствами, нерухомістю, природними ресурсами і зберігає за собою регулюючу функцію, навіть незважаючи на легалізацію приватної влас­ності, підприємництва і капіталу. Нечітко сформульовані правила, над­мірне регулювання і повсюдний контроль дають посадовим особам над­звичайну владу, створюють широкі можливості для хабарництва і при­своєння належних суспільству матеріальних цінностей. Нерозвиненість у деяких країнах громадянського суспільства — політичних партій, гро­мадських організацій, груп, що представляють різні інтереси, — означає, що винятково важлива сила, яка повинна була б врівноважувати держав­ну владу, практично відсутня

.

Досліджуючи специфічні для пострадянської України проблеми роз­витку громадянського суспільства, його слабкість і нездатність чинити опір могутньому тиску тіньових соціально-економічних процесів, пе­реродженню владних інституцій, американський радянолог М. Левін образно відзначав, що під час першої сталінської п’ятирічки радянська держава «з’їла», «перетравила» громадянське суспільство, в тому числі економіку: «Держава зробила набагато більше, ніж «проведення» пере­творень: вона замінила собою суспільство, стаючи єдиним ініціатором діяльності і контролером усіх важливих сфер життя». У процесі всеза- гального одержавлення «суспільна структура була, так би мовити, цілком засмоктана державним механізмом, була немовби повністю асимільова­на ним»

.

Знищення громадянського суспільства, його економіки одним із своїх болісних проявів мало побудову надвузької владної піраміди, коли найдрібніші соціально-економічні проблеми неможливо розв’язати без включення в цей процес чиновника. Побудова зазначеної владної верти­калі в генетичне коріння системи заклала величезного масштабу негатив­ний чинник — протистояння послаблено-каральної системи держави та абулічного суб’єкта господарювання, здатність останнього до виживання за рахунок лише встановлення особливих стосунків з суб’єктами держав­ного управління. В умовах гострих кризових трансформаційних процесів ця генетична мутація розквітла в явищі корупції. Американський політо­лог О. Мотиль, оцінюючи закономірності посилення корупції в постто- талітарний період, досить жорстко зауважив: в Україні є люди і речі, але немає механізму, який може ними керувати. Замість держави, яка ефек­тивно здійснює оподаткування і «поліціювання» певної території (функції держави за М. Вебером), є те, що Мотиль називає «недорозвиненою і вкрай корумпованою українською псевдодержавою»

 

« Содержание


 ...  85  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я