Економічна злочинність за своїм визначенням є саме масовим видом злочинності, тобто шкода завдається не окремим індивідам (така злочинність повинна бути віднесена до загальнокримінальної), а великому загалу.
Жертва економічного злочину виступає як колективна та анонімна. Це посилює небезпеку цієї злочинності, бо вона має більш прихований характер, ніж більшість видів загальнокримінальної злочинності, жертва економічного злочину не відчуває себе жертвою, економічний злочинець немовби володіє своєрідним механізмом нейтралізації захисту, що дає можливість порівняти його із своєрідним СНЩом у системі управління економікою.
Виходячи з означених вище основних характеристик економічної злочинності, слід звернути увагу на такі її особливості, як те, що вона:
• охоплює різні зловживання економічної влади, що посягають на порядок економічного управління;
• скоюється в процесі професійної діяльності менеджера;
• спричиняє суттєву економічну шкоду інтересам держави, приватнопідприємницькій діяльності, групам громадян;
• має множинність епізодів скоєння злочину;
• скоюється як фізичними, так і (здебільшого) юридичними особами;
• є більш складним соціально-економічним феноменом, ніж традиційна злочинність;
• має латентний характер, створює складність персональної ідентифікації як злочинця, так і жертви економічного злочину;
•є видом злочинності, який застосовується переважно масовано, відповідно завдає масованої шкоди (не діє персонально).
Фактором, що спричиняє поширення економічної злочинності, є розвиток кризових явищ в економіці, посилення боротьби за економічну владу, за перерозподіл сфер впливу, розширення можливостей застосування кримінальних способів захоплення економічної влади, підвищення «економічної рентабельності» цього виду злочинності.
Беручи до уваги вищезазначені характеристики, можна дати таке визначення економічної злочинності: «Економічна злочинність — це протиправна діяльність в офіційно-публічній сфері тіньової економіки, яка охоплює різні зловживання економічної влади, що посягають на порядок економічного управління; завдає суттєвої економічної шкоди інтересам держави, приватнопідприємницькій діяльності або груп громадян; скоюється постійно в межах та під підкриттям законної професійної діяльності менеджменту з метою вилучення наживи як фізичними, так і юридичними особами».
Як бачимо, таке визначення привертає увагу практики саме до найбільш небезпечних проявів тінізації, що становлять економічний злочин, відділяє його від значно ширшого кола його об’єктів та суб’єктів, як це має місце в сучасних дослідженнях економічної злочинності. Так, в одному із сучасних кримінологічних видань визначається, що економічна злочинність — це сукупність корисливих посягань на використовувану для господарської діяльності власність, встановлений порядок управління економічними процесами й економічні права громадян з боку осіб, що виконують певні функції у системі економічних відносин
. Таке визначення, хоча і досить близько підходить до сутності феномена економічної злочинності, проте трохи розмиває межі цього явища.
На підставі вищесказаного до економічної злочинності (без додаткового уточнення) не можна відносити такі злочини, як різні підробки цінних паперів, грошових знаків, спекуляція, отримання хабарів, через відсутність складу злочинів чи будь-яких суттєвих ознак, що пов’язують їх саме з економічною злочинністю.
Визначення сутності економічної злочинності дає змогу розгляду окремих її видів та класифікації. Однак, оскільки не існує, як підкреслювалось вище, єдиного поняття економічної злочинності, тож не існує і єдиної класифікації її видів. Тобто є різні системи класифікації, які розрізняються за основою, на якій будується окрема система.
» следующая страница »
1 ... 75 76 77 78 79 8081 82 83 84 85 ... 350