Найбільш масштабні дослідження економічної злочинності були виконані такими вченими, як Сатерленд (1939), Ньюмен (1958), Маннхейм (1965), Єдельхертц (1970), Клінард (1979), Кайзер (1980), Тидеман (1984), Шнайдер (1987) та ін. У 70-х роках значно підвищується інтерес до дослідження явищ економічної злочинності, бо саме в цей час роль управління та інформації, з одного боку, можливості використання їх у злочинних цілях різко зростають. У цей час суттєво вдосконалюється законодавство у країнах з розвинутою ринковою економікою щодо боротьби з економічною злочинністю, розробляються національні та міжнародні програми з вивчення цього явища та боротьби з ним. Разом з тим, незважаючи на неабиякі зусилля, що їх докладають фахівці у галузі кримінального права та кримінології, поки що не існує загальновизнаного визначення економічної злочинності.
Засновником розробки концепції економічної злочинності є американський кримінолог Е. Сатерленд, який у 1939 році вперше ввів поняття «білокомірцева» злочинність. Він передусім звернув увагу на діяльність менеджерів, вивчив незаконну діяльність корпорацій.
Основні зусилля вчених, які досліджували явище економічної злочинності, були спрямовані на пошук його суб’єкта та об’єкта посягань. Якщо Сатерленд звернув увагу передовсім на діяльність осіб, що займають високе соціальне становище і здійснюють злочини у процесі своєї професійної діяльності, то характерною особливістю більшості сучасних визначень економічної злочинності є те, що з них був зовсім вилучений суб’єкт. Це пов’язано з тим, що у 70-і роки був значно розширений перелік дій, що складають економічний злочин, до економічної злочинності була, наприклад, віднесена діяльність осіб, пов’язана з ухиленням від сплати податків. В останні десятиріччя відбувається процес неухильного розширення кордонів суб’єкта економічної злочинності.
Однією з характерних ознак економічної злочинності, на яких ми докладніше зупинимося нижче, є суттєва економічна шкода, заподіяна злочином. У той же час вважалося, що економічна злочинність — це злочинність без фізичних жертв, бо вона не має насильницького характеру. Однак вивчення технології управління діяльністю корпорацій довели, що одним із масових видів економічної злочинності є свідоме порушення корпораціями порядку управління та техніки безпеки, законів про охорону здоров’я, охорону навколишнього середовища. Такий вид злочину, на жаль, дуже характерний і для економіки України, він тісно пов’язаний з існуючою в Україні системою менеджменту. За оцінками вчених, втрати, які завдаються національним трудовим ресурсам від свідомого порушення менеджментом техніки безпеки праці, випуску недоброякісної продукції та невиконання законів про охорону навколишнього середовища, в кілька разів перевищують смертність від традиційної злочинності.
У західній кримінології суттєва увага звертається і на наявність великої моральної шкоди, пов’язаної з економічною злочинністю, яка руйнує існуючу систему цінностей суспільства, віру в ефективність діяльності державних інституцій, підприємницьких структур.
Зупинимося на найбільш важливих ознаках економічної злочинності. На Міжнародному семінарі європейських кримінологів у 1982 році, присвяченому проблемі економічної злочинності, підкреслювалося, що однією з найсуттєвіших ознак цього виду злочинності є те, що вона скоюється в процесі професійної діяльності менеджерів. Незважаючи на те, що в деяких країнах з розвинутою ринковою економікою (наприклад, США) відбувається значне розширення кола потенційних суб’єктів економічного злочину на підставах так званого явища «демократизації» «біло- комірцевої» злочинності, суб’єктами такої злочинності залишаються насамперед значні фігури бізнесу, фінансових, промислових кіл та державного управління.
» следующая страница »
1 ... 73 74 75 76 77 7879 80 81 82 83 ... 350