Детінізація економіки у контексті трансформаційних процесів

Найбільш масштабні дослідження економічної злочинності були ви­конані такими вченими, як Сатерленд (1939), Ньюмен (1958), Маннхейм (1965), Єдельхертц (1970), Клінард (1979), Кайзер (1980), Тидеман (1984), Шнайдер (1987) та ін. У 70-х роках значно підвищується інтерес до до­слідження явищ економічної злочинності, бо саме в цей час роль управ­ління та інформації, з одного боку, можливості використання їх у злочин­них цілях різко зростають. У цей час суттєво вдосконалюється законо­давство у країнах з розвинутою ринковою економікою щодо боротьби з економічною злочинністю, розробляються національні та міжнародні програми з вивчення цього явища та боротьби з ним. Разом з тим, незва­жаючи на неабиякі зусилля, що їх докладають фахівці у галузі криміналь­ного права та кримінології, поки що не існує загальновизнаного визна­чення економічної злочинності.

Засновником розробки концепції економічної злочинності є амери­канський кримінолог Е. Сатерленд, який у 1939 році вперше ввів поняття «білокомірцева» злочинність. Він передусім звернув увагу на діяльність менеджерів, вивчив незаконну діяльність корпорацій.

Основні зусилля вчених, які досліджували явище економічної зло­чинності, були спрямовані на пошук його суб’єкта та об’єкта посягань. Якщо Сатерленд звернув увагу передовсім на діяльність осіб, що займа­ють високе соціальне становище і здійснюють злочини у процесі своєї професійної діяльності, то характерною особливістю більшості сучасних визначень економічної злочинності є те, що з них був зовсім вилучений суб’єкт. Це пов’язано з тим, що у 70-і роки був значно розширений пе­релік дій, що складають економічний злочин, до економічної злочинності була, наприклад, віднесена діяльність осіб, пов’язана з ухиленням від спла­ти податків. В останні десятиріччя відбувається процес неухильного роз­ширення кордонів суб’єкта економічної злочинності.

Однією з характерних ознак економічної злочинності, на яких ми докладніше зупинимося нижче, є суттєва економічна шкода, заподіяна злочином. У той же час вважалося, що економічна злочинність — це зло­чинність без фізичних жертв, бо вона не має насильницького характеру. Однак вивчення технології управління діяльністю корпорацій довели, що одним із масових видів економічної злочинності є свідоме порушення корпораціями порядку управління та техніки безпеки, законів про охо­рону здоров’я, охорону навколишнього середовища. Такий вид злочину, на жаль, дуже характерний і для економіки України, він тісно пов’язаний з існуючою в Україні системою менеджменту. За оцінками вчених, втра­ти, які завдаються національним трудовим ресурсам від свідомого пору­шення менеджментом техніки безпеки праці, випуску недоброякісної про­дукції та невиконання законів про охорону навколишнього середовища, в кілька разів перевищують смертність від традиційної злочинності.

У західній кримінології суттєва увага звертається і на наявність вели­кої моральної шкоди, пов’язаної з економічною злочинністю, яка руйнує існуючу систему цінностей суспільства, віру в ефективність діяльності державних інституцій, підприємницьких структур.

Зупинимося на найбільш важливих ознаках економічної злочинності. На Міжнародному семінарі європейських кримінологів у 1982 році, при­свяченому проблемі економічної злочинності, підкреслювалося, що од­нією з найсуттєвіших ознак цього виду злочинності є те, що вона ско­юється в процесі професійної діяльності менеджерів. Незважаючи на те, що в деяких країнах з розвинутою ринковою економікою (наприклад, США) відбувається значне розширення кола потенційних суб’єктів еко­номічного злочину на підставах так званого явища «демократизації» «біло- комірцевої» злочинності, суб’єктами такої злочинності залишаються на­самперед значні фігури бізнесу, фінансових, промислових кіл та держав­ного управління.

 

« Содержание


 ...  78  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я