Суперечності між економічним і юридичним змістом власності. Основна суперечність між економічним і юридичним змістом власності полягає в асинхронності змін правових форм та реальних відносин володіння, розпоряджання й використання умов і результатів виробництва. Сутність цієї асинхронності в тому, що економічні відносини власності під впливом об'єктивних зрушень у суспільній організації виробництва (наростання процесів усуспільнення виробництва, його концентрації, поглиблення спеціалізації й кооперування) змінюються динамічніше, ніж їх юридична форма: відповідні правові акти, як правило, приймаються після змін, що відбуваються в реальних відносинах володіння, розпоряджання й використання умов і результатів виробництва. Таке запізнювання є соціальним гальмом у пос-
тупальному розвитку економічного змісту відносин власності. Суперечність між економічним та юридичним змістом власності розв'язується еволюційно або революційно.
Еволюційна форма. Розв'язання цієї суперечності полягає в поступовому удосконаленні існуючої системи правових норм власності відповідно до розвитку її економічного змісту в межах існуючого суспільного способу виробництва.
Революційна форма. Полягає у докорінній зміні основних елементів застарілої системи правових відносин власності, притаманних історично попередньому суспільному способу виробництва, та створенні якісно нової системи права власності відповідно до запроваджених у суспільстві економічних відносин власності (виробничих відносин) історично нового, прогресивнішого способу виробництва. Таку роль відіграв цивільний кодекс Франції (кодекс Наполеона), який юридично оформив і закріпив перемогу у Великій французькій революції буржуазії, перехід від феодальних до капіталістичних відносин власності.
Суперечності, спричинені асинхронністю розвитку економічного і юридичного змісту власності, розв'язуються позитивно, якщо нові правові норми, що приймаються державою, адекватні запровадженим виробничим відносинам та об'єктивним тенденціям у розвитку продуктивних сил суспільства, відповідають інтересам безпосередніх виробників. В іншому разі нові правові норми відриваються від свого об'єктивного змісту, перетворюються на беззмістовну юридичну форму, яка не сприяє розвитку нових економічних відносин.
Отже, науково обґрунтоване вирішення проблеми відповідності юридичного змісту власності економічному змісту має особливе практичне значення для сучасної України, яка здійснює перехід від всеосяжної державної власності до багатоукладної ринкової економіки з різноманіттям форм власності й господарювання. Це вимагає наукового осмислення проблеми економічної реалізації власності: її сутності, механізму, форм тощо.
Економічна реалізація власності.
Власність і привласнення
Економічна реалізація власності. Вона означає процес видобування корисних властивостей і доходів з об'єктів власності. Економічна реалізація власності вимагає переходу ідеальних відносин власності в їх юридичній формі у виробничі відносини — у реальні відносини володіння, розпоряджання та використання умов і результатів виробництва, тобто переходу юридичного змісту власності в її економічний зміст. Об'єктивна необхідність такого переходу обумовлена тим, що сам по собі юридичний зміст власності не може ні нагодувати, ні одягнути, ні забезпечити задоволення будь-яких інших матеріальних та духовних потреб суспільства і громадян, оскільки він зводиться до фіксації (через відповідні правові акти) норм належності об'єктів власності суспільству, його групам, індивідам, а також норм володіння, розпоряджання та використання суб'єктами власності певних її об'єктів.
Правова форма відносин власності не може бути джерелом задоволення життєвих потреб суспільства, громадян, оскільки вона перебуває поза сферою виробництва, не містить у собі процесів реалізації власності — видобування з її об'єктів їх споживчої вартості (корисних людині якостей), одержання доходів. Так, сама по собі належність землі певному суб'єкту, як і наділення його право- чинностями володіння, розпоряджання та використання землі, не нагодують і не задовольнять інших його потреб. Це стає можливим, коли правові відносини (правочинності) належності, володіння, розпоряджання та використання землі перейдуть у реальні (економічні) відносини земельного власника до своєї землі та інших осіб: якщо земля буде зорана, засіяна, зерно вирощене і зібране, з нього випечений хліб або якщо зерно буде продане, продана або здана в оренду сама земля. В усіх цих випадках уже відбуватиметься економічна реалізація власності на землю, інші засоби сільськогосподарського виробництва. Тобто самі по собі правові відносини належності, володіння, розпоряджання та використання не містять процесів реалізації власності — у цих відносинах власність ще перебуває у пасивній формі, формі спокою.
» следующая страница »
1 ... 47 48 49 50 51 5253 54 55 56 57 ... 452