З цього випливає висновок про двоїстість сутності привласнення: з одного боку, воно є перетворенням предмета на свій через трудові відносини (первинне привласнення), а з іншого — привласнення є перетворенням продуктів виробництва на належність певним ; суб'єктам через соціально-економічні відносини (вторинне привласнення). Двоїста сутність привласнення означає, що воно не тотожне належності (власності). На відміну від належності як «застиглого» привласнення, «статики власності», «привласнення, яке вже відбулося», привласнення є економічним процесом, що має двоїстий економічний зміст: це процес перетворення безпосереднім виробником продукту виробництва на свій і процесом переходу результатів виробництва у належність конкретній особі.
Первинне привласнення — процес перетворення через працю, трудові відносини продукту виробництва на свій продукт як опредметнену форму сутнісних сил виробника.
За змістом первинне привласнення є процесом діяльного оволодіння індивідом засобами виробництва, тобто процесом вироб-
ництва нових благ, у яких опредметнюється жива праця, реалізуються сутнісні сили індивіда.
Вторинне привласнення — привласнення через соціально-економічні виробничі відносини, завдяки яким продукти своєї або чужої праці переходять у належність конкретним індивідам.
Первинне привласнення як процес діяльного оволодіння, освоєння безпосереднім виробником засобів та інших факторів виробництва зводиться до розпредметнення та опредметнення.
Розпредметнення і опредметнення. Сутність розпредметнен- ня полягає у діяльному пізнанні виробником власних сутнісних сил і сутнісних сил природи, властивостей засобів виробництва, тобто в освоєнні та оволодінні ними у процесі виробництва. Опредметнення є діяльним процесом перенесення сутнісних сил природи і власних сил виробника на предмет, який він створює. У результаті створюється новий продукт, який в опредметненій формі втілює сутнісні сили виробника і тому є для нього «своїм» продуктом, як своїм продуктом для науковця є зроблене ним відкриття, для письменника — його твір тощо. Усе створене людиною є виявом процесів розпредметнення-опредметнення.
Суттєвим для розуміння первинного привласнення є те, що воно не містить процесів і відносин, які опосередковують перехід продукту виробництва у належність виробника чи іншої особи (за винятком продуктів інтелектуальної діяльності). Цей перехід — функція не первинного, а вторинного привласнення.
Отже, як двоїстим є саме суспільне виробництво, що виявляється в єдності продуктивних сил і виробничих відносин, а також у двоїстості виробничих відносин як єдності трудових та соціально-економічних відносин, так двоїстим є і саме привласнення. Передусім привласнення — це процес перетворення продукту праці її безпосереднім виробником на «свій» як процес перенесення виробником своїх сутнісних сил на виготовлений продукт (первинне привласнення). Крім того, привласнення є процесом переходу продукту в належність конкретним суб'єктам через економічні відносини. Зокрема, відносини власності на засоби виробництва зумовлюють перехід продукту виробництва у належність власникові засобів виробництва, а відносини обміну, ку- півлі-продажу товарів — перехід їх у належність суб'єктам, які мають власні товари для обміну або гроші для їх купівлі. Ця форма адекватна вторинному привласненню. Тобто відносини обміну товарів, їх купівлі-продажу як відносини їх відчуження-присво- єння є економічними відносинами, через які здійснюється перехід у належність суб'єктам товарних відносин чужих товарів або доходів, що отримуються від продажу власних.
Двоїстість привласнення потребує його відображення відповідними поняттями. З огляду на це первинне привласнення позначається терміном «привласнення», а вторинне — «присвоєння».
» следующая страница »
1 ... 50 51 52 53 54 5556 57 58 59 60 ... 452