Сутність і внутрішня структура власності
Сутність власності. Повсякденна свідомість зводить поняття «власність» до розуміння її як відносин «людина — річ», як приналежності речі людині. Наукова неспроможність такого уявлення про власність полягає в тому, що воно базується на розумінні людини як ізольованої від інших людей. Сутність власності не може бути зведена до відношення «людина — річ», оскільки людина за своєю природою є істотою суспільною, і тому жити, виробляти й привласнювати необхідні їй блага самостійно не може. Ще Аріс- тотель вважав людину суспільною істотою.
Суспільна природа людини ґрунтується на тому, що чоловік і жінка є розрізненою тотожністю поняття «людина», тобто двома протилежностями, які відчувають тяжіння одне до одного й існувати окремо не можуть. Це означає, що сама наявність чоловіка і жінки обумовлює певні відносини між ними, найближчим наслідком яких є поява дітей, тобто сім'ї. Існування сім'ї неможливе без відносин між її членами. Отже, життєдіяльність кожного індивіда безпосередньо чи опосередковано пов'язана з життєдіяльністю інших індивідів, у результаті чого утворюються їхні соціальні спільноти: родина, рід, плем'я, різні суспільно-державні утворення. Тому уявлення про людину як таку, що живе та виробляє окремо від суспільства й інших індивідів є ненауковим.
Однак становище, в яке потрапив, приміром, Робінзон Крузо, виняткове, нетипове для людини. Але навіть і тут відношення Ро- бінзона до речей, які він узяв з корабля, а також до предметного світу острова, на якому він жив (вода, тварини тощо), не можна назвати власністю. Так, ці предмети були підпорядковані волі Ро- бінзона, він володів ними, розпоряджався та використовував, проте вони не були його власністю. Як мова не могла виникнути поза спілкуванням людей, так неможливе існування власності поза відносинами людей між собою: власність існує лише у відносинах між людьми.
Розуміння власності як відносин між людьми переконує, що вона є суспільним, а не природним (у тому числі біологічним) явищем. Вона не може існувати там, де немає людей (поза людьми). Власність у конкретної особи виникає й існує лише через її стосунки з іншою особою (особами, суспільством). Тому власність у Робінзона Крузо виникла тоді, коли поряд із ним опинився П'ятниця. З того моменту всі предмети й речі, якими володів, розпоряджався та користувався Робінзон, стають об'єктами життєвих потреб і П'ятниці. Між ними не могли не виникнути певні відносини щодо доступу і П'ятниці до цих об'єктів. Отже, саме наявність двох осіб обумовлює виникнення між ними відносин стосовно ставлення кожного з них до життєвих благ як до своїх чи як до чужих, тобто відносин щодо того, кому з них належать предмети й речі, як вони можуть ними володіти, розпоряджатися та користуватися. Між Робінзоном і П'ятницею, наприклад, склалися відносини рівних індивідів стосовно життєвих благ, тобто відносини спільної приналежності цих благ.
У силу суспільної природи людини відношення людей до умов їх життєдіяльності обов'язково обумовлює необхідність певних відносин між ними. Це означає, що відношення людини до речей завжди опосередковується її відношенням до іншої людини, групи осіб, суспільства. Так, відношенню людини до одягу, меблів, житлового будинку, автомобіля тощо як власних передувало її відношення до підприємства, де вона працює. Адже заробітна плата, на яку людина купує ті чи інші речі, перетворюючи тим самим їх на свою приналежність, і є вираженням економічних відносин, у яких вона перебуває з підприємством чи суспільством, відношенням, що опосередковує присвоєння нею речей. При цьому купівля речей за свою заробітну плату або інші форми доходів є відношенням людини до продавця речей.
Власність — відносини між людьми щодо привласнення речей та інших умов життєдіяльності людей: засобів виробництва, предметів особистого використання, грошей тощо.
» следующая страница »
1 ... 42 43 44 45 46 4748 49 50 51 52 ... 452