Юридичний зміст власності — сукупність вольових, свідомих, ідеальних відносин належності, володіння, розпоряджання і використання об'єктів власності, що набули правової форми.
У юридичній формі існуючі відносини власності постають як результат виявленої державою загальної свідомої волі, а сама власність є юридичною категорією, виступає як право власності.
Характеристика юридичного змісту, тобто права власності як вольових, свідомих правових норм відносин належності, володіння, розпоряджання та використання, потребує поглиблення розуміння ідеальної якості (субстанції) юридичних норм. Наприклад, дорожній рух регулюється «Правилами дорожнього руху», сукупність норм яких є ідеальною, тобто уявною або мисленою, моделлю відносин між водіями транспортних засобів, між ними та пішоходами на уявних дорогах, перехрестях тощо. Ця ідеальна модель відносин між усіма учасниками дорожнього руху не є їхніми реальними відносинами, оскільки реальні відносини здійснюються на реальних дорогах і в процесі реального руху водіїв та пішоходів. Саме такою ідеальною якістю відносин належності, володіння, розпоряджання та використання юридичний зміст власності відрізняється від її економічного змісту.
Економічний зміст власності. Його утворюють не ідеальні, фіксовані правом, а реальні (діяльні) відносини суб'єктів власності щодо володіння, розпоряджання та використання її об'єктів. Як реальні відносини, вони є виробничими відносинами. Тому економічний зміст власності утворює сукупність (систему) виробничих відносин: відносини виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ і послуг. Це категорії економічного змісту власності, оскільки їх сутністю є діяльні відносини володіння, розпоряджання та використання суб'єктами власності належних їм факторів і результатів виробництва: саме через ці відносини здійснюється привласнення-присвоєння факторів і результатів виробництва як об'єктів власності. Звідси випливає, що предметом політичної економії є сукупність відносин власнос-
ті не в їх юридичному, а в економічному змісті — як виробничих відносин.
Економічний зміст власності — сукупність виробничих, економічних відносин як реальних, діяльних відносин володіння, розпоряджання та використання об'єктів власності, якими опосередковуються процеси їхпривлас- нення-присвоєння.
Між юридичним і економічним змістом власності існує певний зв'язок. Він ґрунтується на розумінні юридичного відношення як такого, в якому відображаються економічні відносини, тобто на принципі, згідно з яким зміст юридичного відношення є виразом економічного відношення і ним задається. Про взаємопов'яза- ність юридичного та економічного змісту власності свідчать, наприклад, відносини оренди і найманої праці. Так, оренда землі як реальне економічне відношення між землевласником та орендарем оформлюється угодою оренди, а купівля-продаж робочої сили як відношення між найманим працівником і роботодавцем (капіталістом) — трудовою угодою. У цих економічних відносинах їх суб'єкти (земельний власник і орендар, найманий працівник і капіталіст) визнають один в одному відповідно власників землі, робочої сили та капіталу. Загальний зв'язок економічного і юридичного змісту власності полягає у тому, що юридичні відносини власності є правовою формою, в якій відображаються та закріплюються економічні відносини, а тому економічний зміст власності обумовлює її юридичний зміст.
Зв'язок юридичного та економічного змісту власності свідчить, що ідеальні (юридичні) і реальні (економічні) відносини власності існують не ізольовано одне від одного, а «сплавлені» одне з одним. Тобто відносини володіння, розпоряджання й використання об'єктів власності мають і юридичний, і економічний зміст. У цій єдності вихідним (первинним) є економічний зміст власності, а похідним (вторинним) — її юридичний зміст. Таке розуміння зв'язку між економічним і юридичним змістом власності забезпечує розкриття сутності суперечностей між ними, ролі економічного змісту власності в розвитку її юридичного змісту, і навпаки.
» следующая страница »
1 ... 46 47 48 49 50 5152 53 54 55 56 ... 452