Саме тому економічна реалізація власності є її переходом від пасивної форми (форми спокою) до активної, діяльної форми (форми руху). Такий перехід, обумовлений економічними потребами та інтересами власника, утворює загальний механізм реалізації власності. Зміст діяльної форми власності як форми її руху (відтворення) утворюють діяльні відносини володіння, розпоряджання та використання суб'єктами власності умов праці та її результатів, тобто процес виробництва. Тому першою сходинкою механізму реалізації власності є перехід ідеальних відносин належності, володіння, розпоряджання та використання об'єктів власності в їх правовій формі у реальні, діяльні відносини володіння, розпоряджання та використання, тобто у виробничі, економічні відносини.
На відміну від відносин належності, що мають тільки ідеальну субстанцію та юридичну форму, відносини володіння, розпоряджання та використання мають не лише юридичний, а й економічний зміст, який утворюють фактичні дії суб'єктів власності, спрямовані на видобування з об'єктів власності їхніх корисних властивостей і доходів. Це можуть бути: самостійне використання засобів виробництва суб'єктом, якому вони належать, їх використання за допомогою чужої праці або передавання в тимчасове користування іншим суб'єктам за певну плату, продаж об'єктів власності тощо.
Власність і привласнення як ідеальні і реальні сторони виробничих відносин. Як діяльний процес видобування з об'єктів власності їхніх корисних властивостей та доходів, реальні відносини володіння, розпоряджання і використання утворюють суспільний процес виробництва в широкому сенсі, тобто економічні процеси виробництва, розподілу, обміну та споживання економічних благ, що опосередковують відтворення людини. Процес виробництва як єдність діяльних відносин володіння, розпоряджання і використання умов праці й результатів виробництва, становлячи економічний зміст власності, є процесом їх привласнення. Привласнення здійснюється через виробництво, тому реальний процес виробництва утворює зміст поняття «привласнення», що означає привласнення через процес праці, в якому праця є діяльною власністю.
Привласнення — процес діяльного оволодіння людьми умовами виробництва у самому процесі виробництва, а також процес переходу в їх належність продуктів власної або чужої праці.
Тобто якщо зміст поняття «власність» зводиться до сукупності відносин належності, володіння, розпоряджання і використання умов і результатів виробництва у їх ідеальній, правовій формі, то зміст поняття «привласнення» — до сукупності реальних відносин володіння, розпоряджання і використання, тобто до відносин виробництва, розподілу, обміну й споживання засобів і результатів виробництва. У процесі виробництва із засобів виробництва видобувають їх корисні властивості, результатом чого є створення нових благ, які через економічні відносини присвоюються суб'єктами власності — переходять у їх належність (власність). Це означає, що власність і привласнення як відповідно ідеальні та реальні сторони виробничих відносин співвідносяться одне з одним як дві протилежності, що переходять одна в одну: власність переходить у привласнення, а привласнення — у власність. Тому перехід правових відносин належності, володіння, розпоряджання і використання умов виробництва в їх реальні відносини, тобто в процес виробництва, є першою сходинкою механізму економічної реалізації власності як процесу привласнення.
Привласнення як економічний процес. Процес виробництва як процес привласнення — це єдність відносин людей до природи та їх відносин між собою. Відносинами першого роду є трудові, техніко-технологічні відносини, вони є діяльною єдністю особистіс- ного і речового факторів виробництва (функціонуючими продуктивними силами суспільства). Процес перетворення працею речовини природи на форми, придатні для задоволення потреб людей, створення нових благ, утворює зміст відносин людей до природи. У цій якості праця є засобом привласнення знарядь праці та речовини природи і як така є первинним привласненням. Розкриваючи його сутність, англійський філософ Джон Локк (1632—1704) зазначав: «Хоча вода, що б'є з джерела, належить кожному, але хто стане сумніватися, що вода, яка знаходиться в глечику, належить тільки тому, хто її набрав? Його праця взяла її з рук природи, де вона була загальною власністю і належала однаково всім її дітям, і тим самим він привласнив її собі».
» следующая страница »
1 ... 48 49 50 51 52 5354 55 56 57 58 ... 452