Належність — вольове, свідоме, ідеальне відношення людей до об'єктів
власності як до своїх.
Функція належності у внутрішній структурі відносин власності полягає у реалізації волі власника стосовно належних йому об'єктів — у визначенні власником того, що він хоче та може здійснити з ними. Уся сукупність вольових, свідомих дій, які суб'єкт власності може здійснити (але ще не здійснює) з її об'єктами, зводиться до визначення суб'єктом власності змісту відносин володіння, розпоряджання та використання об'єктів власності. Тим самим належність розгортається (переходить) у відносини володіння, розпоряджання й використання.
З того, що належність є вольовим, свідомим, ідеальним (мис- леним) відношенням і переходить у відносини володіння, розпоряджання та використання, випливає, що ці відносини також мають вольовий характер: у них усебічно реалізується воля суб'єкта, якому належить об'єкт власності. Проте на відміну від належності відносини володіння, розпоряджання та використання є не лише вольовими, свідомими, а й діяльними, реальними відносинами, а отже, є виробничими, економічними відносинами, утворюють економічний зміст власності.
Відносини володіння. На відміну від належності володіння є реальним відношенням людей до об'єктів своєї власності, тобто відношенням певної дії людей щодо цих об'єктів. Так, володіння землею, як реальне, діяльне відношення до неї, своїм змістом має обробіток землі з метою виробництва сільськогосподарських продуктів, здачі її в оренду, продаж тощо. Водночас володіння, як і
належність, не є власністю у її повному обсязі: володіння — лише одна зі складових усієї сукупності відносин власності. Це виявляється у тому, що можна реально володіти конкретними речами, не будучи їх власником. Таким володарем є, наприклад, орендар землі, яка йому не належить. Тому необхідно розрізняти володіння власника й володіння не власника. Функція володіння полягає у наданні економічного руху об'єктам належності або володіння через розпоряджання та використання цих об'єктів їх власником чи володарем.
Володіння — реальне відношення до об'єктів своєї або чужої власності як діяльне відношення володарювання ними (розпоряджання та використання).
Володіння реалізується через свій перехід у розпоряджання й використання.
Відносини розпоряджання. Їх зміст утворюють конкретні форми дій з об'єктами власності: продаж, обмін, дарування, надання в користування або заставу тощо. При цьому об'єкти власності через економічні відносини відчужуються від одних суб'єктів та присвоюються іншими. Відносини розпоряджання ґрунтуються на тому, що розпорядник речі, як правило, є її власником. Безпосередньо через розпоряджання власник речі визначає економічний рух об'єктів власності як процес їх економічної реалізації.
Розпоряджання — форми здійснення діяльного володарювання, тобто форми реальних дій з об'єктами власності: їх обмін, продаж, дарування, надання у заставу, спадщину тощо.
Відносини використання (користування). За своїм змістом вони зводяться до одержання доходів і вилучення корисних властивостей з об'єктів власності у процесі їх виробничого чи особистого споживання. Економічними відносинами виробничого використання об'єктів власності охоплюються засоби виробництва, а особистого використання — предмети особистого споживання.
Використання (користування) — одержання ДОХОДІВ ВІД певного економічного способу застосування об'єктів власності і вилучення з них корисних властивостей під час їх виробничого та особистого споживання.
Відносини використання об'єктів власності є завершальною структурною складовою послідовного переходу належності у володіння, володіння — у розпоряджання, а розпоряджання — у використання об'єктів власності.
» следующая страница »
1 ... 44 45 46 47 48 4950 51 52 53 54 ... 452