Із цього визначення стає зрозуміло, що, будучи за своєю природою суспільними відносинами, власність нерозривно пов'язана з предметним світом людей і без нього існувати не може. Тому власність є поєднанням соціального (суспільних відносин) і матеріально-речового (предметів природи, продуктів праці тощо), що зумовлює розуміння власності як відносин індивідів один до одного щодо їх ставлення до знарядь і продуктів праці як до своїх чи до чужих. Наведене визначення ґрунтується на опосередкуванні відносинами власності споживання благ як умови життя й діяльності людей: перш ніж спожити річ, людина повинна її привласнити, тобто виявити своє ставлення до неї як до своєї.
Зазначене розуміння власності обумовлює необхідність характеристики її об'єктів і суб'єктів. Об'єктами власності є усе те, з приводу чого між людьми існують відносини привласнення. За матеріально-речовим складом і функціональною роллю в процесі життєдіяльності людей об'єкти власності класифікують на дані природою, продукти суспільного виробництва, продукти соціально-економічного походження.
Об'єкти власності, дані природою. Це земля з її рослинним і тваринним світом, водоймами й надрами як природними умовами людської діяльності, повітряний і космічний простір, інші обмежені природні ресурси.
Об'єкти власності, що є продуктами суспільного виробництва. Ними є продукти людської діяльності речового (засоби виробництва і предмети особистого використання) і неречового (послуги) характеру, а також об'єкти інтелектуальної власності: наукові й технічні винаходи, моделі, твори літератури, мистецтва тощо.
Обєкти власності, що є продуктами соціально-економічного походження. Це особливі об'єкти власності, до яких належать гроші і цінні папери, а також робоча сила людей.
У своїй єдності всі об'єкти власності позначаються загальним поняттям об'єктивні і суб'єктивні умови виробництва, життєдіяльності людей. Власність як відносини між людьми з привласнення умов і результатів виробництва завжди суб'єктивована (персоніфікована), тобто є відношенням між певним.и суб'єктами. Класифікація суб'єктів власності залежить від її типів, видів і форм, існуючих у певному суспільстві.
За типами, видами, формами власності суб'єктами власності є окремі індивідууми, групи осіб, інші соціальні структури, суспільство, між якими виникають відносини з привласнення умов їхньої життєдіяльності. Така класифікація суб'єктів власності виходить з основних її типів: приватної та спільної. Наявність у суспільстві різних похідних видів і форм приватної та спільної власності (трудової й нетрудової приватної власності, державної, акціонерної, кооперативної тощо) урізноманітнює класифікацію її суб'єктів.
Власність як відносини між людьми з привласнення умов їх Життєдіяльності є системним утворенням, якому притаманна певна внутрішня структура — сукупність функціонально особливих елементів, взаємозв'язок яких утворює зміст і забезпечує функціонування та розвиток усієї сукупності відносин власності.
Внутрішня структура власності. Основними елементами внутрішньої структури всієї системи відносин власності є відносини належності, володіння, розпоряджання та використання (користування) умов і результатів виробництва, які виконують різну функціональну роль у процесі відтворення матеріальних благ і самої людини.
Відносини належності. Їх зміст як вихідної структурної складової власності утворюють вольові, свідомі, ідеальні відносини людей до умов і результатів виробництва як до своїх. Як вольове відношення, належність означає, що суб'єкт вкладає свою волю в річ, тобто охоплює її своєю волею, відокремлює цю річ від волі іншого суб'єкта, підпорядковує її своїй владі. Як свідоме відношення, належність означає, що людина у відношенні до речей (як і до людей) завжди ставиться обмірковано, тобто прагне певних цілей. Як ідеальне відношення, належність є мисленим (уявним), а не реальним, діяльним відношенням людини до речі, тобто таким відношенням, що не містить жодних дій, які суб'єкт належності може здійснювати зі своєю річчю.
» следующая страница »
1 ... 43 44 45 46 47 4849 50 51 52 53 ... 452