Основи інвестиційного менеджменту

Порівнявши вирази (7.17), (7.18) та здійснивши деякі перетворен­ня, отримаємо:

(7.19)

де к_к1 — номінальна купонно-еквівалентна ставка доходу, яка за­безпечує інвестору реальну дохідність на рівні к_к при рівні інфляції за період і.

Аналогічно можна визначити облікову ставку к_Б1, що компенсує інфляційні витрати і забезпечує реальну дохідність, яка визначається обліковою ставкою:

Крім банківсько-дисконтної та купонно-еквівалентної ставки до­ходу, у фінансових розрахунках для визначення дохідності дисконт­них боргових зобов’язань використовують також ефективну ставку доходу, яка визначається за формулою:

		(7.21)

 

Ринкова вартість дисконтного зобов’язання, що забезпечує необ­хідний рівень ефективного доходу к_Е, розраховується на основі фор­мули (7.21):

N

Р =

і/Т .

(\ + к_Е)

Класична інвестиційна теорія [75] розглядає показник прибутко­вості за період володіння стосовно будь-якої інвестиції, у тому числі і до цінних паперів. При цьому допускається, що будь-які виплати, от­римані за період, були реінвестовані і використані для придбання цінних паперів за поточним ринковим курсом. Тоді прибутковість за період володіння (Д_п), з урахуванням нарахувань доходу методом складних відсотків, має вид:

^чи _Дпв =а+д_а/ -і,                 ⁽⁷.²³⁾

не

де: Д_ед — еквівалентна одинична прибутковість за період володіння;

N — кількість одиничних проміжків за період володіння;

С_кв — вартість на кінець періоду володіння;

С_нв — вартість на початок періоду володіння.

Для того, щоб одержати прибутковість за час володіння в розра­хунку на один період, використовують показник середньої геометрич­ної прибутковості. У реальному житті найбільш придатний період во­лодіння найчастіше настільки невизначений, як і прибутковість для заданого періоду володіння. Проте таке припущення при ухваленні інвестиційного рішення дозволяє сфокусувати увагу на найбільш при-

датному в даній ситуації тимчасовому проміжку, одержати досить доб­рий критерій і спростити розрахунки.

Обчислити прибутковість за період володіння методом екстрапо­ляції не так уже й складно, проте спрогнозувати її непросто з огляду на наявність великої кількості невизначеностей, пов’язаних як з випла­тами за цінним папером, так і з ситуацією, що змінюється, на ринку. Тому очікувана прибутковість може бути обчислена як середньозва­жена можливих дохідностей за період володіння з використанням імо­вірностей як коефіцієнта.

Розглянемо тепер склад прибутковості на прикладі акцій: ріст її курсової вартості за період і дивідендні виплати. Для простих акцій формула має вигляд:

_т *»+($.-Я.) .                                           ,__пі,

Т_Як =          ^             ^_1 ,                             (7.24)

де: Т_ак — прибутковість акції;

В_д — дивідендні виплати за акціями.

Дивідендна політика кожної компанії залежить від її прибутків і наявності коштів, при цьому дивіденди, що виплачуються за поточ­ний рік, можуть бути вищі чи нижчі за дивіденди, що виплачуються за попередній, а за окремі роки дивіденди можуть бути взагалі не випла­чені.

З часом річний дивіденд за акцією може залишатися незмінним, може зростати рівномірно чи досить швидко протягом декількох років, потім знову рівномірно. З огляду на все це розрахунок ціни звичайних акцій вимагає обережного прогнозу майбутніх дивідендів, тому що припускаємо, що емітент буде існувати завжди, ціна звичайних акцій не залежить від того, скільки років інвестори збираються володіти ак­ціями.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 126 127 128 129 130 131132 133 134 135 136  ... 175