Основи інвестиційного менеджменту

Однією з причин недостатньої ефективності вітчизняного фондо­вого ринку, на думку фахівців, є значне розшарування кола інвесторів України. З одного боку, професіонали, а з іншого - значна кількість потенційних інвесторів з майже відсутньою обізнаністю щодо понять фондового ринку та власних можливостей діяльності на ньому.

У наступному розділі визначимо певні орієнтири щодо ефектив­ного вкладання коштів на фінансовому ринку.

7.2.   Фінансовий ринок та його розвиток в Україні

Дослідження фінансових інвестицій як елемента ринкових відно­син вимагає більш точного визначення і категорії “фінансовий ринок”.

П.Ю. Бороздін ототожнює фінансовий ринок з ринком капіталів, Б.І. Альохін та В.М. Родіонова визначають його як поєднання ринку банківських позичок і ринку цінних паперів, М.Ю. Батунін розглядає фінансовий ринок як сферу акумулювання й використання тимчасо­во вільних коштів через механізм їхнього перерозподілу між власни­ками і користувачами шляхом прямого контакту чи через посередників [14].

Деякі українські автори пропонують розділити фінансовий ринок на ринок капіталів, що охоплює середньо- і довгострокові банківські кредити; акції й облігації (чи ринок цінних паперів), і грошовий ри­нок, тобто ринок короткострокових кредитів (обліковий, міжбанківсь- кий і валютний). У закордонній практиці інвестиційний ринок часто ототожнюється з фондовим ринком, оскільки основною формою інве­стицій є інвестиції в цінні папери. Проте такий підхід не дозволяє відне­сти до жодного з перерахованих видів ринків похідні фінансові інстру­менти, що одержали широке поширення в практиці розвинутих країн.

Найбільш загальна структура фінансових ринків, де виникають і обертаються інвестиційні (фінансові) ресурси, яка відображає підхід авторів, подана на рис. 7.5. Розвиток економіки постійно вимагає мо­білізації, розподілу і перерозподілу фінансових ресурсів, і саме фінан­сові ринки забезпечують переливи капіталу з одного сектора економі­ки в інший, з одного ринку на інший відповідно до змін споживчих властивостей товарів, їхнього асортименту, ціни, якості на різних рин­ках і в різних місцях економічного простору. У сучасній ринковій еко­номіці фінансовий ринок виступає найважливішим елементом, що має складну структуру, оперує з безліччю товарів та виконує широкий набір функцій з управління економічними процесами і їх обслуговування. Найважливішим елементом системи виступає ринок цінних паперів. В.М. Родіонова, В.А. Лялін і П.В. Воробйов ототожнюють його з фінансовим ринком [14]. У. Шарп та інші вводять термін “фондовий ринок”, який визначають як механізм, що сприяє обміну фінансови­ми активами й існує, щоб звести разом покупців і продавців цінних паперів [24].

На наш погляд, ринок цінних паперів як частина фондового рин­ку інтегрує операції щодо випуску і обертання боргових інструментів,

Рис. 7.5. Місце ринку цінних паперів в системі ринків

Коюда В. О., Лепейко Т. І., Коюда О. П. Основи інвестиційного менеджменту

інструментів власності, а також їхніх похідних. До боргових інстру­ментів відносяться облігації, державні казначейські зобов’язання і век­селі. До інструментів власності (нерухомості) - усі види акцій і їхні похідні: опціони, ф’ючерси, варранти й інші аналогічні цінні папери. Ринок похідних інструментів поєднує групу ринкових відносин, од­ночасно взаємодіючи в межах фінансового ринку з іншими ринками - валюти, грошових кредитних ресурсів, позикових капіталів. Тому ри­нок інструментів позики - це винятково сфера відносин позикового капіталу, у той час як ринок інструментів власності - зона відносин власного капіталу.

Поняття «фінансовий ринок» дуже широке, оскільки воно охоп­лює не тільки фінансові зв’язки, а й значну кількість форм кредитних відносин. Беручи до уваги форми обігу грошових ресурсів на фінансо­вому ринку, в його складі можна виділити ринок банківських кредитів і ринок цінних паперів.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 128 129 130 131 132 133134 135 136 137 138  ... 175