Основи інвестиційного менеджменту

Величину грошового потоку дивідендів визначають три фактори: річні дивіденди, темпи приросту дивідендів і ставка дисконту (необхі­дна ставка доходу). При цьому розглядається кілька випадків дивіден­дних виплат: постійні дивіденди; постійний приріст дивідендів (мо­дель Гордона) і нерівномірні виплати дивідендів.

Якщо має місце постійний річний дивіденд В_д і необхідна ставка доходу к, то ціна звичайних акцій Т_ак може бути визначена за допомо­гою дисконтування майбутніх дивідендів під к:

(7.25)

Така ж формула використовується і для оцінки привілейованих акцій, з тією різницею, що необхідна ставка прибутковості звичайних акцій, яка залежить від їхньої ризикованості відсутня, а в розрахунок приймається ставка твердих дивідендних виплат.

Якщо щорічні темпи росту дивідендів емітента є постійними, то для визначення прибутковості використовується формула Гордона:

(7.26)

де: В_д0 — останній виплачений дивіденд за акцію;

Д_а — очікувані дивіденди на акцію через рік;

К₈ — необхідна ставка доходу; g — темпи приросту дивідендів.

Протягом перших декількох років дивіденди фірми можуть знач­но зростати, потім темпи приросту нормалізуються, стають стабіль­ними. У цьому випадку постає питання, як оцінити акцію, коли диві­денди мають різні темпи приросту за окремі періоди. Ця проблема ви­рішується просто, якщо використовувати той самий принцип оцінки, що й у попередніх випадках: ціна цінних паперів є сьогоднішня вартість їхніх майбутніх доходів. Коли дивіденди зростають нерівномірно, то треба обчислити майбутні дивіденди окремо за кожен період, потім дисконтувати ці суми до сьогоднішньої вартості і скласти отримані результати:

(7.27)

Оскільки власники привілейованих акцій регулярно одержують фіксовані дивіденди від емітентів, то їх можна розглядати як вічну рен­ту, і прибутковість таких акцій можна також визначити, дисконтуючи суму дивідендів за нескінченний період.

Вартість акцій, як і розмір акціонерного капіталу, може бути ви­ражена у декількох вартісних характеристиках. Сумарна ринкова вартість усіх випущених акцій являє собою ринкову капіталізацію ак­ціонерного товариства і слугує оцінкою вартості підприємства з по­зицій фондового ринку. Статутний фонд, відповідно, відображає лише частку вкладень у підприємство і не дає повного уявлення про його реальну вартість.

Однак й оцінка вартості підприємства за показником акціонер­ного капіталу ринкової капіталізації, як свідчить аналіз літературних джерел [25, 29, 43], має ряд суттєвих недоліків. По-перше, цей показ­ник може змінюватись в залежності від загального стану ринку цінних паперів. По-друге, у відношенні до підприємства-банкрота курс акцій на ринку завжди буде падати значно нижче рівня реальної балансової вартості внаслідок панічного настрою інвесторів. По-третє, капіталі­зацію можна розрахувати тільки тоді, коли акції активно обертаються на фондовому ринку і інвестор має доступ до котировочної інформації, що для українського ринку скоріше виняток, ніж правило.

В умовах відсутності інформації про ринкові коливання цін акцій або за наявності сумнівів в її вірогідності можна рекомендувати вико­ристовувати розрахункові методи, маючи на увазі, що розрахункова вартість випущених акцій дорівнює оціночній вартості підприємства.

Розвиток фондових ринків розвинутих країн супроводжується підвищенням капіталізації компаній, зростанням курсової вартості їх акцій, широким розповсюдженням цінних паперів. Забезпечення за­хисту прав акціонерів позитивно впливає на покращання інвестицій­ного клімату в регіоні чи в державі в цілому.

Слід зазначити, що український фондовий ринок через його низьку капіталізацію, невідповідність міжнародним стандартам, нерозви­неність інфраструктурних елементів, слабку правову базу щодо захис­ту інтересів інвесторів має надзвичайно низький рівень інтеграції у світовий та європейський ринки капіталів.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 127 128 129 130 131 132133 134 135 136 137  ... 175