Основи інвестиційного менеджменту

Дохідність операцій з купівлі-продажу фінансових активів на вто­ринному ринку, як правило, розраховують на основі короткостроко­вих часових періодів (менш як рік) у вигляді річної процентної став­ки. Так само визначають дохідність короткострокових фінансових ак­тивів.

Для визначення дохідності операцій з фінансовими активами на вторинному ринку використовують формулу:

Р. -д +в Т

(7.10)

де: Р_п — ціна продажу чи погашення фінансового активу;

Р_К — ціна купівлі фінансового активу на ринку;

В — процентні чи дивідендні виплати за період 1;

Т — часова база (365 або 360 днів);

ї — період володіння фінансовим активом.

Період володіння ї фінансовим активом, як правило, менший від одного року, оскільки спекулятивні операції проводяться переважно в короткостроковий період. Крім того, багато таких операцій здійсню­ються з інструментами грошового ринку, термін обігу яких менший як один і які часто розміщуються на дисконтній основі.

Розглянемо три основні способи визначення ставки доходу за век­селями та іншими дисконтними цінними паперами, які базуються на використанні формул простих та складних процентів. Ставку доходу, обчислену цими трьома способами, називають відповідно банківсь­кою дисконтною, купонно-еквівалентною та ефективною.

Банківську дисконтну ставку доходу к_Б визначають за формулою:

**-ТТТ-                                            ⁽⁷'^П)

де: N — номінальна вартість векселя;

Р — ринкова вартість векселя;

Т — часова база;

ї — термін погашення векселя, днів.

Процентну ставку к_Б називають також обліковою. Якщо банк вка­зує таку ставку, то за нею можна розрахувати суму Р, яка буде сплачена банком власнику векселя при його обліку, та дохід банку — дисконт Б від обліку векселя. Отже відповідно до формули (7.12):

_{£) =} ЛГ-^;                                          (7.12)

(7.13)

Дохідність операцій з обліку векселя, як і дохідність будь-якої опе­рації з фінансовими активами на вторинному ринку, може бути роз­рахована на основі формули (7.11). Відповідний дохід називається ку­понно-еквівалентним доходом:

де: N визначає ціну продажу, або номінальну вартість боргового зобов’язання, за якою відбудеться погашення;

Р — поточна ринкова ціна зобов’язання.

За цією формулою можна визначити дохідність операцій з купівлі- продажу чи купівлі з подальшим погашенням будь-якого дисконтно­го боргового зобов’язання.

Користуючись формулою, можна визначити, якою має бути ціна дисконтного зобов’язання на вторинному ринку, щоб забезпечити інвестору дохідність у розмірі к_к:

(7.15)

За цією формулою та формулою (7.14) можна отримати залежність між банківсько-дисконтним та купонно-еквівалентним доходом:

(7.16)

Т

Чим менша кількість днів ї до погашення векселя, тим менше відрізняються ставки к_к та к_Б, незалежно від початкового терміну пога-

шення векселя. В цілому ставка купонно-еквівалентного доходу к_к завжди перевищує ставку к_Б.

Для того, щоб зберігати реальну дохідність операцій на вторинно­му ринку на належному рівні в умовах інфляції, потрібно визначити процентні ставки к_к і к_Б з урахуванням відповідних рівнів інфляції.

При рівні інфляції і за період ї для забезпечення реальної дохід­ності операцій обліку векселя на рівні, що визначається величиною к_к, треба номінальну вартість векселя N скоригувати на множник (1 + і). Використовуючи формулу (7.16), отримаємо:

(7.17)

З іншого боку, скориговану величину N₁ можна подати у вигляді:

( к -А Ж,=Р- 1 + ^-

де к_и — ставка, що враховує інфляцію.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 125 126 127 128 129 130131 132 133 134 135  ... 175