Для здійснення спільного інвестування інвестиційні фонди, а також інвестиційні компанії, що заснували взаємні фонди, випускають інвестиційні сертифікати, які пропонуються для розміщення серед учасників. Кошти, отримані від учасників, відкриті фонди інвестують у цінні папери інших емітентів. Закриті фонди мають право на здійснення інвестування в цінні папери та придбання нерухомого майна, часток і паїв, що належать державі в майні господарських товариств, у процесі приватизації. Інвестиційні сертифікати відкритих фондів можуть бути придбані за кошти учасників та приватизаційні папери.
Посередницька діяльність з приватизаційними паперами проводиться шляхом обміну приватизаційних паперів на паї, акції підприємств, що приватизувались. Вона здійснюється фінансовими посередниками від свого імені, за дорученням, за рахунок і на ім’я власників приватизаційних паперів.
Посередницькою діяльністю на фондовому ринку також займаються фінансові брокери, комерційні банки і торговці цінними паперами. Основні види діяльності банків на фондовому ринку відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність в Україні» — випуск, купівля- продаж і зберігання цінних паперів, а також інші операції з ними.
Представницькою діяльністю на ринку цінних паперів займаються довірчі товариства. Її зміст полягає у тому, що вони на підставі договору з довірителями цінних паперів здійснюють діяльність з реалізації їх прав власників. Слід зазначити, що довірчі товариства разом з інвестиційними фондами і компаніями є найбільш активними фінансовими посередниками на фондовому ринку країни. Як правило, всі вони займались акумулюванням приватизаційних майнових сертифікатів з метою подальшого їх інвестування до галузей економіки.
Основними проблемами на фондовому ринку України фінансові посередники вважають недосконалість законодавства, яке регулює діяльність на фондовому ринку, практична відсутність вторинного ринку цінних паперів і депозитарної системи, становлення якої може не тільки поліпшити діяльність інвестиційних фондів та компаній, довірчих товариств та інших посередників, а й привести до більш суттєвого інвестування з боку як вітчизняних, так і іноземних інвесторів.
Становлення розрахунково-клірингових відносин між учасниками фондового ринку тісно пов’язане з функціонуванням депозитарної системи. Розвиток останньої значно відстає від потреб ринку. Тому ефективність всіх здобутків на фондовому ринку значно зменшується. Зараз, коли в країні формально немає жодного депозитарію, говорити про клірингову систему як стійкий елемент інфраструктури ринку взагалі не можна. Але цей факт ні в якому разі не зменшує її значення.
Згідно із законодавством України запропоновано принципово новий підхід до випуску та обігу бездокументарних цінних паперів, суть якого полягає в наступному. Емітент розміщує глобальний сертифікат випуску своїх цінних паперів в одному з локальних депозитаріїв, через який здійснюється первинне розміщення цінних паперів серед інвесторів. Глобальний сертифікат - це інформаційне повідомлення про емісію цінних паперів, яке містить дані про обсяг емісії, характеристики цінних паперів, термін їх обігу тощо. Поняття «глобальний сертифікат» не нове для фондового ринку України; обов’язковість його оформлення та розміщення в депозитарії усіма емітентами стимулюватиме процес розвитку депозитарної діяльності, впорядкує систему обліку прав власності на цінні папери, що існують у бездокументарній формі.
Інвестори передають свої цінні папери зберігачам, які є депозитарними установами нижчого рівня ієрархії Національної депозитарної системи. Зберігачі відкривають рахунки в локальних депозитаріях. Локальний депозитарій - клірингова установа для обслуговування угод (операцій) з цінними паперами, які здійснюють зберігачі на організаційно оформлених ринках. Один локальний депозитарій може вести рахунки декількох зберігачів. Між собою локальні депозитарії відкривають кореспондентські рахунки. Кожний локальний депозитарій має свій розрахунковий банк.
» следующая страница »
1 ... 130 131 132 133 134 135136 137 138 139 140 ... 175