При цьому вкрай важливо бачити, яким чином і в якому напрямі змінюватиметься значення українських інститутів соціалізації в контексті їхньої ролі в європейському просторі. У процесі їхньої майбутньої трансформації слід не повторити помилки минулого, на які звертав увагу В.Ключевський, який писав, що "...західноєвропейський розум був покликаний нами, щоб навчити нас жити своїм розумом, але ми спробували замінити ним власний розум..." [7]. Що з того вийшло, відомо і з історії, і з сьогодення.
Українське соціальне середовище, сприймаючи таку роль західноєвропейських інститутів соціалізації, буде остаточно дезорієнтоване у своєму соціальному майбутньому, тому що втратить соціальне минуле і стане на довгий, із незрозумілими наслідками для майбутнього, шлях організації національного соціуму. Підвищиться
роль міфологем, відірваних від економічних реалій життя, внаслідок чого ностальгія людей за колишньою планово-розподільчою системою та авторитарним керівництвом залишається доволі високою.
За підсумками соціологічного моніторингу Інституту соціології НАНУ, респондентів, які вважали необхідним повернутися до планової економіки на основі повного державного обліку і контролю, у 2010 р. було 31,6%. І це після 20 років побудови ринкової економіки [8]. При цьому державний облік і контроль глибоко укорінилися у наше історичне минуле, яке є формою мобілізаційного типу суспільного устрою, що домінував, як свідчать дослідження сучасників, ще з часів Київської Русі [9; 10]. А якщо додати, що в такому типі устрою ключову роль відіграють вищі керівники держави, і при цьому виходити з того, що станом на 2010 р. майже 47% респондентів були швидше незадоволені своїм становищем у суспільстві, а близько 64% респондентів вважали, що декілька сильних керівників нашої країни можуть зробити більше за всі закони та дискусії, то зрозуміло, чому населення країни має таку ностальгію за минулим.
У суспільній свідомості часто домінують взірці минулого без чіткої орієнтації на майбутнє. І хоча переважають оптимістичні погляди на майбутнє, водночас вони сповнені тривогою. Все це ставить перед політикумом і перед інститутами соціалізації невідкладне завдання формувати у населення необхідні у майбутньому погляди і поведінку. Тобто в процес модернізації соціальних інститутів потрібно одночасно включити їхню рольову змінну, що створить новий зміст процесів соціалізації українського соціуму в напрямі підвищення ступеня його самоорганізації. Здатність до самоорганізації за рахунок міжособистісної довіри та довіри до державних та громадянських інститутів і бізнесу є доволі низькою. Тому суспільство, в якому якість самоорганізації і довіра до неї не відповідають тенденціям сучасності, в якому право приватної власності та її захист неможливо реалізувати з позиції поваги до цінностей свободи, а можливо тільки шляхом підкупу чи адміністративного контролю судів, нездатне своєчасно трансформуватися в постіндустріальну стадію розвитку - тобто буде приречене на відставання. Тож так звані політичні устремління до європеїзації -бути європейцями і водночас жити своїм розумом - виступатимуть просто формою і аж ніяк не відповідатимуть змісту.
Звичайно, багато в чому успіх у соціалізації в постіндустріальному суспільстві досягатиметься за рахунок зміни підходів до освітянського процесу з урахуванням окреслених вище завдань європеїзації і соціалізації передусім молодого покоління. Але дослідження процесів соціалізації показують, що успіхів на цьому шляху поки що небагато. Саме тому важливо діяти й у інших напрямках. Одним із головних серед них є забезпечення участі в соціальних формах європейського стилю життя, що досягається за рахунок розширення контактів. Можливість їхньої реалізації визначається не тільки візовим режимом чи спеціально реалізованими спільними проектами, програмами тощо, що на сьогодні необхідно, але далеко не достатньо. Хоча ключовою, на мій погляд, щодо цього є теза, що справа не в недостатній активності ЄС чи України у створенні програм обмінів і розширенні контактів, а в наявності певних компетенцій у їхніх учасників, передусім України, оскільки в суспільстві дедалі більше і глибше формується змістовний розкол, який може втілитися в таких добре відомих напрямах, як:
» следующая страница »
1 2 3 4 5 67 8 9 10 11 12 ... 15