Європеїзація зводиться до сприйняття менш конкурентоспроможними країнами умов, що формують більш конкурентоспроможні країни, перш за все у сфері економіки. А тому в соціальному середовищі тих і тих виникають суперечності, які ведуть до підвищення соціальної напруги, внаслідок чого, наприклад у Греції, соціальні проблеми загрожують перерости в революцію. Тобто в умовах потрясінь починають діяти такі інститути соціалізації, які можуть зламати традиційну соціальну організацію суспільства, руйнуючи соціальний порядок і багато традиційних форм соціальної взаємодії в суспільстві як окремої, так і багатьох країн. Зокрема, саме це сьогодні загрожує ЄС. Багато експертів висловлюють думку, що вже можливий розпад традиційного ЄС внаслідок розладу зони євро через різні форми економічного циклу та різний рівень розвитку окремих країн. Власне саме такого характеру події зумовлюють глибше вивчення проблем соціальної взаємодії населення окремих країн як у позитивному, так і в негативному планах, щоб у майбутньому уникнути можливих потрясінь. Хоча поки що і є сумніви, але все ж таки з певною мірою ймовірності говорять про те, що нинішня криза в окремих країнах ЄС може перерости в повну катастрофу для Європи [2, с. 10-15].
У такому плані правомірність порушення цього питання є логічно обумовленою, оскільки завдання на перспективу для ЄС - перейти від ідеалізованого організму до тверезомислячого [2, с. 15]. А це означає, що наша політична мотивація до зближення з ЄС чи то через входження з ним у зону вільної торгівлі, чи внаслідок іншої інтегративної дії має бути доведена до рівня, коли можна уникнути нових потрясінь, викликаних не надмірною корупцією, авторитаризмом чи чимось іншим деструктивним, а елементарною невпорядкованістю як у сфері економічних стосунків, так і в соціальному середовищі. За висновком Ж.Сапіра, ЄС - це політичний проект, у процесі реалізації якого порушені основи теоретично обумовлених вимог економічної інтеграції [3, с. 3-18], а також умови формування валютних зон
Р.Манделли. На перспективу важливо виходити з факторів, що визначають майбутнє економічне і соціальне середовище з близькими цінностями, хоча б у сфері економіки та економічної політики.
Між ЄС на європейському Заході й країнами-сусідами на європейському Сході, зокрема Україною й Росією, існують давно і різнобічно охарактеризовані у фундаментальних роботах сучасних істориків і минулого ментально-політичний, соціально-економічний і військового характеру рубежі. Це, з одного боку, а з іншого - прагнення народів цих країн до участі у процесах глобальної регіоналізації і набутті членства в результаті формування транснаціональних політичних просторів. Тому важливо виявити ті особливості фундаментальних процесів соціалізації людини, внаслідок дії і виявів яких вказані рубежі можуть долатися для успішної участі в глобалізаційному об' єднанні народів. Ми поставили завдання саме в такому контексті прослідкувати проблемні питання для України та ЄС як найбільш ефективного формування на європейському континенті [1, с. 159].
Важливо звернути увагу на те, яким чином можна розширити соціально значущі форми взаємодії народів, і те, як змінити і підвищити роль інститутів соціалізації, щоб не допускати можливих конфліктів інтересів. Тут потрібно виходити з того, що політичні декларації й різного роду суспільні й економічні процеси не дають достатніх підстав для подолання ментальних рубежів, якщо не відбулися або в достатній мірі не відбуваються процеси соціалізації, завдяки яким досягається ментальна ідентичність. Вона дозволяє поглиблювати результативність у процесах політичного взаємо-порозуміння і навіть політичної соціалізації, що є результатом залучення людини до відповідної інформації, засвоєння ідей, поглядів і взірців політичної поведінки [4].
» следующая страница »
1 2 34 5 6 7 8 9 10 11 12 ... 15