Соціально значущі форми взаємодії населення україни та країн ЄС і роль інститутів соціалізації

Отже, за наявності бажання на політичному рівні та можливостей щодо забезпечення процесу європеїзації українського суспільного й політичного просторів це означатиме, що процес наближення до ЄС стане реальним на органічному ґрунті. Як показано в нашій статті [5], інститути соціалізації в країнах ЄС та Україні за змістом виконують багато в чому відмінні функції та відіграють різну роль, що й закладає основу існування ментальних кордонів між Сходом і Заходом.

Додатково до названих у нашій зазначеній вище роботі інститутів соціалізації важливими у практичному плані щодо європеїзації для населення України є ще два. Один із них пов' язаний з освітою, яку українська молодь здобуває на Заході, другий -з трудовою міграцією, що дозволяє засвоювати норми і цінності європейського економічного і суспільного характеру, а після повернення поширювати набутий досвід. Хоча не все так просто, як здається на перший погляд і, головне, такий досвід не завжди є позитивним.

Європейський простір за рахунок провідних країн багато в чому має ознаки постіндустріалізму. Постіндустріальне суспільство цих країн - це суспільство, в якому

динамічно розвиваються такі ознаки, як "... домінуючий креативний (творчий) характер виробничої діяльності, демасовізація і деієрархізація цивілізації, деконцентрація виробництва і населення, різке зростання інформаційного обміну, диверсифікація діяльності, зближення виробництва і споживання, поліцентричні, самоврядні політичні системи, екологічна реконструкція економіки тощо" [6, с. 56].

Власне це - все те, що в принципі дає можливість для "... нової організації соціуму, яка вже внаслідок цього відкриває сприятливі можливості для вибухового впровадження технологій" [6] за рахунок соціальних модернізацій, реалізувати які можливо шляхом зміни характеру та змісту діяльності інститутів соціалізації. Такі необхідні соціальні зміни для успішної модернізації соціального порядку формують, як уже було зазначено, інститути соціалізації'. Без таких змін не відбудеться ні модернізація, ні органічне поєднання зусиль країн-претендентів на вступ до ЄС і зусиль самого ЄС, в якому вже домінують ознаки постіндустріалізму. В такому разі успіх від інтеграції, тобто вступу до ЄС, можливий завдяки забезпеченню технологічної модернізації й інтеграції тоді, коли спостерігатиметься близькість у соціальних змінах.

Інакше можна бути членом ЄС, як Греція, але так і не здолати своє відставання від провідних країн. Така ситуація призводить до потрясінь глобального характеру, коли країні загрожує втрата контролю над її найефективнішими активами і передача їх під зовнішній контроль. А це вже реальна втрата економічного суверенітету.

Отже, попереду - необхідність соціальних змін і модернізації у країнах-претендентах на вступ до ЄС. І це є обов' язковою і водночас достатньою умовою, тоді як зміни, пов' язані з європейською ідеєю чи взяттям Україною тих або інших зобов' язань, можуть бути лише необхідними, але далеко не достатніми умовами. А тому існуючі критерії для вступу до ЄС є першоознакою, що формують новий образ держави та країни, яку вона уособлює. Але для народу країни процес соціалізації довший, глибший і соціально вразливіший, оскільки багато що з колишніх моделей суспільної взаємодії теж доведеться модернізувати.

Якщо йти шляхом розширення виконання тільки необхідних умов, то процес європеїзації України буде занадто довгим і навряд чи успішним. Тобто він буде малоефективним для розв' язання проблем української сучасності як у суспільному, так і в економічному відношеннях. Сутність процесів соціалізації полягає у змістовних діях відповідних інститутів, що їх здійснюють, та виявленні на їхній основі адекватності вимогам часу вказаних процесів щодо забезпечення організації і змісту діяльності соціуму. У процесі діяльності відбудеться перехід на нові засади розвитку. Їхній зміст матиме модер-нізаційну базу суспільного, економічного та технологічного розвитку, зумовивши вихід із затяжної посттрансформаційної кризи, і має бути спрямований на те, щоб зрештою подолати дилему зростання без розвитку. Через останнє ми вкотре падаємо у прірву і, як наслідок, втрачаємо десятиріччя. І скільки криз може бути попереду - ще невідомо.

 

« Содержание


5  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я