Проте ми одночасно маємо усвідомити, що соціальна еволюція відбувається досить повільно, а тому окремі ознаки культурного генотипу можуть виявитися навіть через століття і мати виключне значення у формуванні поведінки сучасників.
Як свідчить досвід європеїзації народів, що входять до Європейського Союзу, в ЄС політична соціалізація є достатньо високою завдяки домінуванню демократії і пануванню закону. Але закони окремої країни, інтереси та способи організації суспільного життя в ній не можуть стовідсотково збігатися з нормами ЄС, тому досягти успіхів у подоланні ментальних рубежів повною мірою не вдається. Насправді, саме через них можуть початися і вже відбуваються окремі зворотні процеси.
Прикладом може бути прагнення країн-фаворитів ЄС, таких як Франція, Німеччина і Австрія, ввести нові обмеження в міжкраїнних переміщеннях населення Євросоюзу. Тобто вони виступили за деякий перегляд Шенгенських угод, щойно з' явилася загроза міграції африканських біженців, представників ментально неідентичних народів Африки.
Вводяться міграційні обмеження між країнами, які вже неодноразово декларували успіхи в досягненні європейської ідентичності. В умовах екзогенних загострень країни-фаворити пропонують уведення як ендогенного чинника режим кордонів, де в такому разі не діють угоди, що підтверджують глибоку ідентичність саме серед європейських народів. Отож, транскордонні стосунки, які нібито спрощують структуру транснаціонального політичного і економічного простору, досить швидко реагують на реалії сучасних викликів глобального характеру.
Зрозуміло, що такі обмеження будуть уведені і для країн з політикою сусідства чи партнерства. Це означає, що досягнута соціалізація держав за рахунок норм і правил багато в чому є формальною за змістом, а об' єктивістською основою такої соціалізації є індивідуальна соціалізація кожного, яка, власне, досягається через інститути соціалізації. Тому в процесі подальшої європеїзації народів для країн-претендентів
відводиться певна роль. Наприклад, європейська функція України реалізовується шляхом подолання ментальних кордонів, в тому числі за рахунок подібних процесів соціалізації. За рахунок тільки політичних амбіцій і намірів різного характеру досягти успіху навряд чи вдасться. Соціалізація за європейськими зразками частини політичної еліти, яка прагне досягти політичної соціалізації європейського взірця, без соціалізації населення навряд чи буде успішною, якщо європейський досвід не відтворюватиметься через характерні національні інститути соціалізації.
І тому не випадково сьогодні (2010 р.), за результатами академічних соціологічних досліджень (Інститут соціології НАН України), за приєднання до союзу Росії і Білорусі виступають 61,4% респондентів, а за вступ України до ЄС - 45,5%. Причина полягає саме в тому, що ментальне розмаїття формує ментальні кордони, як це сталося в умовах гуманітарної кризи в Північно-Східній Африці, що вплинуло на сутність міждержавних стосунків зовсім на іншому континенті і в середовищі країн і членів ЄС, а також тих, хто до нього не входить. А в майбутньому таких криз в умовах дестабілізації світу і глобальних довгострокових викликів очікувати слід, і їх може бути багато.
Тому процес європейського зближення України багато в чому залежатиме не тільки від демократизації суспільного життя, подолання корупції і досягнення торжества закону, що є результатом політичної соціалізації, а й від того, наскільки реальними виявляться соціально значущі форми взаємодії населення України та народів ЄС для подолання відмінностей, що є достатньою умовою для нівелювання ментальних, а значить, політичних та інших кордонів.
Успішне вирішення цього завдання досягається, згідно з тлумаченням Т.Пар-сонса, організацією процесу соціального навчання протягом усього життя та розвитком і підтримкою мотивації особистості до участі в соціально значущих формах соціальної поведінки із залученням усієї палітри інститутів соціалізації, через які проходить людина. Враховуючи, що соціальна поведінка в українському суспільстві відмінна від соціальної поведінки населення багатьох країн Європейського Союзу, а Україна декларує своє бажання наблизитися до ЄС і навіть стати його членом. Для розв'язання такої суперечності важливо виходити з того, що для українців є можливим реалізувати свою участь саме у суспільному житті європейської співдружності, без чого подолати зазначений рубіж буде вкрай важко. Тим більше, що для цього треба буде засвоїти ще й політичну модель, характерну для провідних країн ЄС, і подолати слабкість інститутів влади, які на поворотних етапах не вирішують ключові проблеми відходу від олігархату та зниження рівня соціального напруження.
» следующая страница »
1 2 3 45 6 7 8 9 10 11 12 ... 15